Сергій Сімінін: «У всьому винне поле»

- ...То як це – грати у фут­бол опівдні, посеред тижня, в індустріальному Свердловську?

- Головне, що виграли, бо загалом вра­ження від поїздки залишили­ся не з найприємніших: давно не доводилося грати на такому складному полі.

- «Волинь» на подив ба­гатьох, приїхала основним по суті складом...

-Наш тренер пояс­нив, що таким чином, через Ку­бок, готуємося до наступного туру в чемпіонаті. Чому не дали відпочити основі? Запитайте в наставника.

- З боку склалося вражен­ня, що спортивний комплекс імені Горюшкіна побачив такий собі «футбол по-українському»: вельми динамічні дії на тлі ви­сокого браку. Правда, ближче до перерви темп упав.

- Якщо хочете запитати про рівень суперника, то можу сказати, що свердловці мають хороший колектив. Ширші висновки робити не можу, бо рідко дію проти друголігових клубів.

- Однією з характерних рис гри господарів стадіону стало часте (втім, малоефективне) використання ударів із дальніх відстаней. Зокрема, з 40 метрів!

- Мабуть, такою була їхня тактика: іншими способами протистояти нам вони не могли.

- В Україні полюбляють зва­жати на швидкий гол, а яким цього разу був його вплив?

- Нам це просто по­легшило завдання на матч: ре­алізували пенальті, після чого відійшли назад, постійно контро­люючи гру.

- Після другого забитого м'яча спрацювала ще одна національна особливість – гравці команди, що пропус­тила, «зламалися психологіч­но». Й навіть після вилучення Бікфалві розвиток матчу змін не зазнав. «Клас є клас»?

- Може, й так: за цілий другий тайм «Шахтар» практич­но не створював нам проблем. Хоча вони могли елементар­но втомитися, адже не часто свердловці протистоять колек­тиву Прем’єр-Ліги.