Шахтар С — Волинь 0:2, 31 жовтня 2012
Кубок України // Кубок України // 31 жовтня 2012
Склади команд
Хід матчу
Анонс
Луцька «Волинь» сьогодні відбула на матч 1/8 фіналу Кубка України проти «Шахтаря» із Свердловська. Команда вранці провела передматчеве тренування у Луцьку, переїхала до Рівного, звідки чартерним рейсом відлетіла до Луганська. У середу вранці лучани прибудуть автобусом на гру до Свердловська, який знаходиться у 60 кілометрах від обласного центру. На матч тренери «Волині» взяли усіх здорових гравців основного складу.
На попередніх стадіях друголігові свердловці здолали дві першолігові команди. Спочатку в 1/32 фіналу вдома було обіграно ПФК «Олександрія» - 2:1. Причому «Шахтар» одержав вольову перемогу. Програючи 0:1, «гірники» зуміли перевести матч в овертайм і на 101 хвилині вибити олександрійців із Кубку. На наступній стадії «Шахтар» зустрівся вдома із ФК «Одеса» і знову переміг із рахунком 2:1. Цього разу обійшлося без трилеру - «гірники», пропустивши гол у відповідь, швидко вийшли вперед і довели гру до перемоги. Після гри в.о. головного тренера «Шахтаря» 42-річний Геннадій Сушко сказав, що його команді все одно з ким надалі грати в Кубку України. Мовляв, «надалі, найімовірніше, нам дістанеться команда із УПЛ, але битися будемо з усіма». До речі, минулого сезону представнику Луганщини команда із УПЛ випала вже на стадії 1/16 фіналу і цією командою був донецький «Шахтар». Вдома, за небувалого у Свердловську аншлагу, місцеві «помаранчево-чорні» поступилися приїжджим – 0:2.
Наразі свердловці ідуть на сьомому місці у групі Б в другій лізі. Календар сприяв «Шахтарю» у підготовці до матчу Кубка України, бо у турі, який грався минулого вікенду Свердловськ відпочивав. А перед цим суперник «Волині» взяв сім очок у трьох матчах. У жовтні вдома було подолано третю команду донецького «Шахтаря» (3:1), на виїзді виграно у другої команди «Севастополя» (1:0) та зіграно унічию в Свердловську із дніпродзержинською «Сталлю» (2:2). Зауважимо, що після поразки від луганчан тренери «Шахтаря-3» жахали усіх станом футбольного поля на стадіоні ім. Горюшкіна у Свердловську. Відверто кажучи, відео із домашніх матчів «Шахтаря» справді оптимізму не додає – на високотехнічну гру на місцевому газоні сподіватися марно, радше – на морально-вольові якості.
Екскурс в історію
Свердловськ, як і багато інших міст Донбасу, має давню футбольну історію. Знавці місцевого футболу вважають, що перші офіційні матчі у цьому краї було зіграно у 1910 році, але офіційно футбольну команду у Свердловську засновано у 1930-ті роки, після заснування міста (у жовтні 1938 року після поділу Донецької області на Сталінську і Ворошиловградську іменем одного із більшовицьких лідерів назвали населений пункт, створений шляхом об'єднання кількох шахтарських селищ).
У радянські часи «Шахтар» грав у першості СРСР серед команд-майстрів класу «Б», першості України серед виробничих колективів фізкультури, місцевих чемпіонатах, а після 1992-го - у першостях аматорських колективів України.
У 1995 році «Шахтар» заявився в другу лігу (група Б), але у квітні 1996-го через економічні труднощі знявся із чемпіонату, щоб декілька років поспіль виграти чемпіонат Луганської області. У 2006 році свердловський «Шахтар» заявляється в чемпіонат України серед аматорських команд і відразу виграє його. Починаючи із 2007 року, у другій лізі команда у своїй групі зірок з неба не знімала, але й низько в турнірній таблиці не падала, балансуючи між п’ятим та восьмим місцем.
Нагадаємо також, що лучани двічі зустрічались із свердловським "Шахтарем". Зокрема, у 1970 році, у рамках змагань класу "Б" у Луцьку гра проходила за переваги господарів. Вже на 5-й хвилині Бєлов пройшов по правому флангу і точно відпасував на Романа Якубовича, який, перебуваючи на лінії воротарського майданчика, несильним ударом забив гол. Господарі грали хоч і не дуже дотепно, зате ефективно. Так, згодом, перехопивши м’яч, півзахисники одразу ж надіслали його на вихід Олександру Качалову, який протаранив оборону гостей, але завдати точного удару не зумів. Зліва його підтримував ривками Едуард Іващенко, справа – Анатолй Недашківський. Гірники в цей час нічого не могли вдіяти з швидкими форвардами луцької команди. На 13-ій хвилині той же Качалов вкотре виграв повітряну дуель і головою віддає пас Якубовичу, останній встиг пробити і м’яч, потрапивши у штангу, на мить пересік лінію воріт. Лише на мить, бо захисники "Шахтаря” відбили його майже до центра поля, де в цей час і знаходився... суддя, який взяття воріт "не помітив" - гол не було зараховано. Хороші спринтерські якості демонстрував у першому таймі Недашківський. Двічі він вдало проривався справа, залишаючи позаду захисників гостей, і обидва рази не влучає у рамку. Та ближче до середини тайму гості на певний час перехопили ініціативу. Однак, після відпочинку гра знову проходила за переваги лучан. Втім, лише Іващенко та капітан команди Дорошенко відзначалися особливою активністю. Гості ж намагалися грати швидко і цілеспрямовано, але не атакували, зосередившись на захисті власних воріт. У підсумку, матч завершився перемогою волинян - 1:0.
У грі другого кола у Свердловську поєдинок завершився внічию - 1:1. І хоча матч, знову ж таки, проходив за переваги луцької команди, на гол Едуарда Іващенка господарі також зуміли відповісти влучним пострілом.
Як це було
У Свердловську лучан зустріла чудова погода, сонце і… не вельми добрий газон стадіону ім. Горюшкіна. Боротися сьогодні волинянам доводилося не тільки із «Шахтарем», але й із полем – воно хоч на дотик і візуально було у хорошому стані, але… майже без травяного покриву і горбистим. Аншлагу на стадіоні не очікували, зважаючи на час початку гри. Утім, центральна трибуна і сектор для місцевих фанатів порожніми не були.
«Волинь» прибула до Свердловська у бойовому складі, не бажаючи ризикувати із виходом до наступної стадії Кубка України, як це ледь не трапилося у Черкасах із «Славутичем». Не взяв на Луганщину Анатолій Демяненко тільки травмованих гравців – Занєва, Ілієва та Ізворану, бажаючи зберегти їх до матчів чемпіонату. Решта «основи» були у повному «боєкомплекті».
У воротах нарешті після довгої перерви з`явився Максим Старцев, центр захисту повторив варіант поєдинку із «Арсеналом», а в нападі грали відразу двоє гравців – Овонікоко та Суботич, яких на флангах підтримували Пилипчук з Аржановим. Перед початком матчу у складі «Волині» відбулася вимушена заміна: замість Шандрука, який отримав пошкодження на розминці, вийшов Приндета.
Господарі почали гру боязко – що й не дивно з огляду на різницю в класі суперників. «Волинь» спочатку спробувала надломити оборону – Ерік пробив зовсім трохи вище поперечини, а потім вдарила «Шахтар» «під дих»: Овонікоко увірвався увірвався в штрафний майданчик з правого флангу й був без зайвих сентиментів збитий захисником. До м’яча підійшов Суботич і чітко лівою ногою поклав сферу у кут воріт – 0:1.
Поки господарі перебували у «ступорі», Пилипчук перехопив м'яч на своїй половині, класно закинув на Суботича, який фінтом прибрав захисника і бив з 18 метрів, але удар вийшов не надто сильним, ставши легкою здобиччю для голкіпера.
Потім гарна комбінація вийшла у Сімініна з Суботичем. Нападник пробив з кута штрафної, м'яч до того ж вдарився в горбок, але Чумак зреагував і на постріл, і на рикошет.
В середині першого тайму лучани могли відправляти гру у фазу «догравання». Суботич в оточенні трьох захисників заробив кутовий, Пилипчук його виконав, простріливши на ближню штангу. Суботич розстрілював ворота Чумака, але у найвідповідальніший момент м’яч підстрибнув й удар у Даніеля як слід не вийшов - м'яч ковзнув по стійці воріт.
«Шахтар» спробував кілька разів сходити в атаку. Використовуючи прийоми із пляжного футболу, і навіть створив чи не найкращий момент у грі: пройшов пас з правого флангу атаки в центр штрафного, Пономар приклався з 13-ти метрів, але точно пробити йому завадив Сімінін.
Після цього «Волинь» швидко заспокоїла гру, намагаючись, наскільки дозволяє поле, контролювати м'яч, і команди дограли першу половину зустрічі без особливих загострень.
Другий тайм «волиняни» почали дуже поважно, закривши візаві на своїй половині. Практично вирішальний гол у матчі забив Саша Стевич, який вийшов в опорну зону на другий тайм замість Приндети. Серб пішов на подачу кутового, виграв верхову боротьбу у захисників і Чумака та з близької відстані розстріляв ворота - 0:2.
«Шахтар» після другого голу геть розгубився. Гості контролювали гру, продовжуючи втім боротися і проти стану поля. Кілька необов'язкових втрат м'яча гостями були цілком на совісті газону.
Чумак врятував свою команду після пострілу Савича з 20-ти метрів. У відповідь господарі дали шанс показати себе Старцеву. Максим відбив удар Янченка із 25-ти метрів.
Після заміни Суботича головну скрипку в нападі почав грати Овонікоко. Він раз по раз брав гру на себе, пресингував – було видно, що Абайомі прагнув ще раз відзначитися у Кубку (дебютний гол Овонікоко стався, як пам’ятаємо, у Черкасах у ворота «Славутича»). Одного разу грузин нігерійського походження був дуже близьким до мети, пробивши після кутового головою із 7-ми метрів. Господарів від голу врятував захисник, який закривав ближню штангу.
А от останні хвилини матчу «Волині» довелося догравати в меншості. Ерік, який ще у першому таймі «завівся» після очевидної помилки арбітра, ще раз пішов на конфлікт з ним. Спочатку він не почув слабенького свистка рефері і продовжував гру. А потім ще й висловив своє невдоволення. Як результат – вилучення румуна і його неучасть у чвертьфіналі.
«Шахтар» у більшості навіть не подумував про атаки, хоч після вилучення Еріка лучани стали уважнішими переусім у захисті і взагалі склалося враження, що тільки тепер волиняни опанували поле й пристосувалися до необхідності грати у щось середнє між регбі та гольфом (жартуємо, але після гри газону дісталося на горіхи і від Анатолія Демяненка). Але Фощій відправив команди в роздягалки, зафіксувавши перемогу «Волині». Жеребкування 1/4 фіналу Кубка України відбудеться вже у четвер, 1 листопада.

















