Арсенал — Волинь 1:1, 26 жовтня 2012
Чемпіонат України // Прем'єр-ліга // 13 тур // 26 жовтня 2012
Склади команд
Анонс
26 жовтня львівський арбітр Юрій Грисьо виведе на поле київського стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського гравців київського «Арсеналу» та луцької «Волині». Вдруге поспіль лучани зустрічатимуться із прямим суперником за право потрапляння у зону Ліги Європи.
Основний склад луцької «Волині» сьогодні вранці відбув до Києва на календарний матч 13-го туру із київським «Арсеналом». Матч, який відбудеться у п’ятницю на стадіоні «Динамо» (19.00, трансляція на каналі «2+2»), буде тринадцятим в історії стосунків обох команд в чемпіонатах України.
Наразі перевага у матчах «Волині» та «Арсеналу» на боці київського клубу тільки за різницею забитих й пропущених голів. «Хрестоносці» й «каноніри» виграли по п’ять матчів, двічі зафіксовано нічию, а різниця голів 19:11 на користь киян пояснюється вочевидь найпам’ятнішою поразкою «Волині» в історії чемпіонатів України – 1:8 (17 липня 2002 року). Відзначимо й те, що обидві команди дуже вдало грають одна проти іншої у рідних стінах. Наприклад, баланс матчів на полі «Арсеналу» такий: +4=1-1; 16:5.
Востаннє команди зустрічалися 2 травня цього року. «Арсенал» святкував перемогу 3:0, яка вивела киян у Лігу Європи. Прикметно, що останній гол у тому матчі забив нинішній гравець «Волині» Володимир Аржанов, якого лучани орендували в киян. А от у першому колі «Волинь» здолала «канонірів» із мінімальною перевагою 1:0 (Гобер).
Пригадуючи історію стосунків «Волині» й «Арсеналу», не зайве згадати й поразку, яку ще довго не забудуть прихильники київської команди. Йдеться про домашній поєдинок із «хрестоносцями» у чвертьфіналі Кубка України в квітні цього року, коли «Волинь» витягнула «через не можу» перемогу із рахунком 1:0 (Майкон).
Кращі бомбардири протистоянь обох команд забили по чотири голи. У лучан стільки забив вже легендарний Василь Сачко, у «канонірів» Емануель Окодува.
Як це було
Луцька «Волинь» постала у цьому поєдинку знову доволі видозмінено. Причиною є ті ж таки травми провідних виконавців. Ілієв із Занєвим не встигли одужати, до того ж проблеми із шиєю мав Пилипчук. Відтак Анатолій Демяненко був змушений знову тасувати склад. У центрі захисту вболівальники лучан побачили давно забуту зв’язку Шиков – Масло. На флангах захисту Сімініна з Шандруком, в опорній зоні грав Ізворану. А Бікфалві та Савич грали під Суботичем.
Вболівальники у Києві не потішили увагою поєдинок – чи то через передвиборчі пристрасті, чи через холодну погоду, яка накрила Україну у той вечір. Відтак ватага фанів «Волині» із гостьового сектору подекуди переважала господарів. Інша особливість поєдинку – відсутність у технічній зоні Анатолія Демяненка. Його, як пам’ятаємо, вилучили на останніх хвилинах матчу проти «Металурга» за експресивну, але справедливу реакцію на суддівство Юрія Вакса.
Перші хвилини були дуже впевненими у виконанні гостей – лучани більше контролювали м’яча, завдали перших ударів у матчі (двічі Бікфалві та одного разу Аржанов), заробили першими кутові. Надалі лучани жорстко перекрили усі підступи до свого штрафного майданчика і перші напівмоменти у господарів відбулися наприкінці третьої десятихвилинки матчу. Відзначимо удар Ковпака із середньої дистанції та впевнену гру Літовченка. У свою чергу, гравці «Волині» кілька разів перспективно виводили на ударні позиції Савича, але або Душан вагався із ударом, або лінійний арбітр фіксував офсайд. Особливо небезпечною була атака на 37-й хвилині, але Душану все ж не вдалося пробити по цілі. Перший тайм обійшовся без ударів у ствір воріт, але волиняни все ж атакували наполегливіше і більше.
На другу половину поєдинку замість Суботича вийшов терзати захист Овонікоко. Але в дебюті запам’яталася невпевненість Насонова, який відпасовував на Літовченка, і самого Сергія, який вибив м’яч дуже незграбно і привіз атаку на свої ворота, яка втім закінчилася падінням нападника «канонірів» у карному і мовчанням свистка Грисьо. Лучани миттєво відповіли двома дуже небезпечними атаками, які знову (!) ударами не закінчилися. Спочатку Савич не надто майстерно зупиняв м’яча у центрі (!) штрафного, а потім Душан створив момент для Овонікоко, але той також не влучив по м’ячу…
Демяненко замінив опорного хава – замість Ізворану вийшов Герасимюк. Й Олег відразу отримав нагоду відкрити рахунок, коли після атаки лівим флангом Бікфалві прострілив у штрафний майданчик й Герасимюк, прибравши захисника, цілився у дальній кут. Але м’яч після незначного рикошету пролетів поруч стійки на кутовий. Подачу з кута поля завершав ударом з ходу Аржанов, але Володимир шкіряного як слід не викрутив.
Надалі ж «Волинь» чомусь притиснулася до власних воріт. Не скажеш, що «Арсенал» атакував гостро,але на два небезпечних моменти таки напрацював. Спочатку дали вдарити із меж штрафного Шацьких, але Літовченко був на місці. А за кілька хвилин ризикнув стрельнути із 30-и метрів Валяєв – трохи вище цілі. Та на 81-й хвилині, коли матч докочувався до нульової нічиєї, неузгодженістю дій захисників та Літовченка скористався Адійя й закотив м’яча в порожні ворота – 1:0.
«Волинь» відразу побігла відіграватися й дуже швидко зробила це! «Канонірів» зловили на штучному положенні «поза грою», коли лучани заробили штрафний з правого флангу. У карний майданчик господарів пішли чи не всі гравці луцького клубу, але замість очікуваного навісу волиняни розіграли м'яч і Аржанов виконав крос із лівого флангу на дальній кут воротарського на Овонікоко, удар якого головою шансів Боровику не залишив - 1:1.
Відеоматеріали
Фотохроніка
