ВолиньЛуцьк · 1960
Інтервю

Ерік Бікфалві: «Прагну грати, але травма ще не відпускає»

23 квітня 201309:15Прес-служба «Волині»
Повне фото не збереглося в архіві — лише мініатюра.

Невдачі «Волині» навесні цього року часто пояснюють відсутністю в її складі креативного румунського півзахисника Еріка Бікфалві. Справді, уся гра команди часто заточена на його вдалі дії у центрі поля, виконання стандартів та вивірені паси партнерам. У другій половині домашнього матчу проти «Дніпра» в чемпіонаті Ерік травмувався і по тому пропустив вже чотири матчі своєї команди. Його втрата справді критично важлива для «Волині» - румун «в’яже» усі ланки команди між собою.

Клубна прес-служба зустрілася із Еріком, коли стало зрозуміло, що він не зможе допомогти команді в Сімферополі. Ми запитали в Бікфалві про темпи його одужання, оцінку українського чемпіонату та цікавинки з особистого життя.

- Ерік, питання, яке хвилює вболівальників чи не найбільше: як довго чекати твого повернення на поле?

-Я, звісно, повернуся, дуже хотів це зробити вже перед матчем в Сімферополі, але на тренуванні відчув біль. Я сподівався, що виграємо цю гру, але це важко було зробити моїм партнерам після доби в потязі. Кондиції після такої мандрівки все ж погані…

- Знаю, що ти лікувався в угорському Дебрецені. Чому саме там?

- Це неподалік мого рідного міста Карей в Румунії, якихось 80 кілометрів. Разом із клубним лікарем ухвалили рішення пройти відновлення саме там. Так хороший реабілітаційний центр.

- Чи мав ти раніше такі болючі травми, після яких доводилося довго відновлюватися?

- Ні, дякувати Богу, значних ушкоджень ще не було. І навіть ця травма, яку отримав в грі з «Дніпром», могла б не бути такою серйозною. Але додався ще стан поля – воно було в’язким від вологи, й це поглибило проблему. Зараз уже рвуся в бій, хочу грати, але ж не все від мене залежить.

- Чи хотілося вискочити на поле під час тих матчів, які дивився з трибуни чи по телевізору?

- Ззовні набагато важче спостерігати, адже коли ти в грі, то маєш нагоду творити, можна навіть сказати релаксувати, насолоджуватися грою, особливо, якщо матч переможний. А якщо дивишся по телевізору чи з трибуни – це катування. Я насправді дуже нервуюся, коли не можу грати і перебуваю поза клубом.

Поділитися: