Богдан Оринчак: «Зможемо стати сильнішими у новому році»
Ну, по-перше, Богдане, вітаємо зі святами, які уже минули. Як взагалі пройшла відпустка?
Дякую, я також вітаю всіх зі святами! Відпустка пройшла досить скромно. Планував полетіти за кордон, однак через локдаун довелося відпочивати вдома, на Івано-Франківщині. Зате відвідав багато друзів, кумів, похресників, тож вдалося відпочити гарно, провести час зі своєю сім’єю.
Івано-Франківщина – це ж у нас один із центрів зимового туризму…
Так, одного разу поїхали в гори, до Буковеля, відпочили на воді, однак саме на лижах покататися не було змоги через погоду – на вулиці переважно були дощі, а їздити по штучному снігу, немов на пісочку, я не люблю. Чекав справжньої зими, снігу та морозу, однак це все сталося уже в той час, коли відпустка закінчилася, тож поїздити на лижах я так і не встиг…
Незручна ситуація, однак все-таки – чим можна було зайнятися під час відпочинку? Чи головне було дійсно провести час з сім’єю, родиною?
Ну в нас влітку не було відпустки через коронавірус, локдауни, а потім після карантину чемпіонат відновили. Було дуже багато ігор, і за рік ми стільки наїлися футболом, що хотілося відпочити. І ось настала зимова відпустка, і я думаю, що кожен футболіст перевів подих, набрався сил. Кожен відпочивав по-різному – хто мав змогу, був на морі, хтось вдома, хтось у горах. Сподіваюся, що наша команда з новими силами тепер буде готуватися до другої частини сезону.
Півтора місяці без тренувань – це не забагато? Не розтратили форму за цей час?
Я зазвичай під час відпустки збираюсь з товаришами, граємо футзал, міні-футбол на штучному майданчику, і вже ближче до закінчення відпустки стараюсь готувати себе індивідуально. Нам тренери скинули програму. Звісно, там було чимало вправ у тренажерних залах, які були зачинені, тож я займався за своєю звичною програмою – кроси, розтяжки та все, що можна було зробити в домашніх умовах. Кожен футболіст – професіонал, і повинен тримати себе в формі як у відпустці, так і під час чемпіонату, тому з цим проблем немає.
Більшість футболістів кажуть про те, що найперший зимовий збір – найважчий. Як проходять перші дні тренувань?
Так, зараз усі не в захваті від першого збору, тому що ми закладаємо фундамент для себе – це здебільшого кроси, фізичні навантаження і менше роботи з м’ячем. З віком трохи важче змушувати себе це все виконувати, однак я уже звик до фізичних навантажень. Я розумію, що це стане у нагоді в чемпіонаті. Щоб добре бігати – треба багато бігати, тому треба зараз попрацювати, щоб потім мати більше сил.
Ти вже у нас в команді п’ятий місяць. Вже звик до Луцька та Волині?
Мені дуже подобається Луцьк – хороші люди, хороше місто, яке мало чим відрізняється від Івано-Франківська – компактне, невелике. Мене у цій команді досить добре прийняли, допомагали з першого дня, і я себе так комфортно почуваю, як ніби я у цьому місті народився.
Восени ми вже розмовляли про твою роль форварда у нашій команді. Вже звик до неї протягом останніх матчів осінньої частини чемпіонату?
Ми спілкувалися з Василем Вікторовичем, я йому казав, що мені байдуже де грати – головне, щоб це було в основному складі. Я можу зіграти і в захисті, і у півзахисті чи нападі – головне, щоб був результат і це приносило якнайбільшу користь команді.
«Полісся», «Оболонь», «Кремінь» - в усіх цих поєдинках тобі вдавалося забивати переможні голи. Які емоції в таких моментах відчуваєш?
Приємно забивати голи і приносити ними перемоги – коли багато хто говорить про тебе, це великий успіх. В душі мені приємно, коли вдається забити і принести три очки – це найважливіше, що може бути у житті спортсмена.
Який, на твою думку, наш найкращий матч у першій частині сезону і який для тебе був найважчим?
В нас були такі матчі, де ми проявляли свій характер, були матчі, які ми контролювали, однак нам забивали гол – і ми програвали. З тією ж «Оболонню» ми вже навіть не вірили в перемогу, але витиснули з себе максимум, дограли до останнього свисточка і вирвали перемогу. Я думаю, це також був переломний момент, адже «Оболонь» тоді могла нас наздогнати у таблиці, якби ми не перемогли. Мені також запам’яталася гра проти «Альянса» – там дуже хороша команда, і хвилин двадцять вони нам, можна сказати, возили. Утім, потім ми забили гол у роздягальню і після настанов тренерів у перерві другий тайм був зовсім іншим – ми забили гол, і нам було легше навіть попри те, що суперники продовжували тиск – коли виграєш, забивши два м’ячі, то це має бути перемога…
За короткий час ти встиг викликати позитивне враження в уболівальників «Волині», адже тебе визнали найкращим гравцем 2020-го року. Звісно, що футбол – в першу чергу гра командних досягнень, але все-таки – наскільки приємні такі визнання?
Звісно, нічого такого аж над мотиваційного в цьому немає, однак приємно, коли, як кажуть, два дні в команді, і тебе визнають найкращим. Це заслуга усієї команди – якби на мене не грали, не робили простріли, я би не забивав голи і кращим мене би не визнали. Я вважаю, що у нас хороша команда, хороший колектив, ми завжди б’ємося один за одного і без них цього всього не було б. Ну і дякую, звісно, уболівальникам – мені надзвичайно приємно!
Уже майже півроку ти працюєш з нашим тренерським штабом на чолі з Василем Сачком. Чи є відчуття, що гравці та тренери знаходяться, як кажуть, на одній хвилі та розуміють одне одного з півслова?
Так, я можу сказати, що він дуже хороший тренер, сильний психолог. Він щодня спілкується з гравцями, підказує, пояснює, що треба робити на футбольному полі, які у нас недоліки і над чим треба працювати. У нього також хороший тренерський колектив, який правильно дозує для нас навантаження – усі вони професіонали своєї справи і мені дуже приємно працювати з таким тренерським штабом.
З ким із партнерів по команді відчуваєш себе найкомфортніше у розумінні одне одного на полі?
Мабуть, Женя Протасов. Він хороший футболіст, технічний, ми часто перед матчами та на тренуваннях спілкуємося. Він грає крайнього півзахисника, тож я завжди кажу, в які зони я буду бігти, а він намагається віддавати туди передачі. Мабуть, найбільше його саме відчуваю на футбольному полі, а також ми дружимо і за його межами. Також Влад Приймак – також з Івано-Франківська, опорний півзахисник з хорошим пасом. Та й взагалі, з більшістю футболістів ми відпрацьовуємо усе на тренуваннях. Зараз ще до нас приєднався Сіаваш, який нам допоможе – він технічний, дуже розумний футболіст, який може віддавати приховані паси, тому я думаю, що ми зможемо стати ще сильнішими у цьому, 2021-му році.
Чи вдається стежити за світовим спортом чи хоча б футболом? Кого любиш підтримувати?
Звісно, зараз усі топові чемпіонати грають, причому не тільки вихідними, а й серед тижня, і коли приходиш з тренувань, змучений, вмикаєш і дивишся футбол. Я взагалі люблю подивитися не лише футбол, однак, наприклад, той самий хокей іде дуже пізно, тож немає сил його чекати. Я дуже підтримую мадридський «Реал», і хоч зараз після відходу Кріштіану Роналду команда дещо на спаді, у них чудовий тренер – Зінедін Зідан, і я підтримую їх в будь-який час – чи вони на першому місці, чи на п’ятому. Особливо люблю Ель-Класико, в мене є друзі, з яких більшість за «Барселону», і доходить до того, що ми ледь не б’ємося за це протистояння.
Яка взагалі атмосфера в команді на зимовому зборі? Зазвичай за півтора місяці можна встигнути засумувати за колективом.
Всі чекали тієї відпустки, однак вдома сидіти також набридає, тому з радістю повернулися до роботи. У роздягальні своя атмосфера, жарти, приколи. Кожен відпочивав у різних місцях, однак ми засумували одне за одним, і зараз якраз крім роботи ще й з інтересом розповідаємо, хто як провів відпустку.
Хто найбільше підколює, підтравлює з колективу?
Ну в нас є Віталік Приндета – душа компанії, Сімінін любить піджартувати. Здебільшого це хлопці, які більше часу в команді. Я також люблю пожартувати – зранку приходиш, коли всі ще «прокидаються», то звісно ж треба «горбушу» якусь кинути, щоб посміялися…
Повернемося до «Волині». Чого не вистачило нашій команді, аби бути вище в таблиці за підсумками осені?
Чесно, дуже важко відповісти. Однак, я думаю, велику роль зіграв КОВІД – у нас не було такого, щоб всі футболісти тренувалися, завжди хтось випадав, чи через коронавірус, чи через травми. Це зіграло свою роль – хтось швидше міг адаптуватися після відсутності, комусь це давалося важче. Разом з тим, команда зібралася досить пізно і була не зовсім зіграною. Утім, ми це надолужимо у другій частині чемпіонату, я сподіваюся та вірю в те, що ми виконаємо завдання, які перед нами поставило керівництво.
Попереду – ще майже півтора місяці підготовки, а далі – три місяці напруженого графіка в чемпіонаті України. Як себе налаштовуєте?
Ми налаштовуємо себе позитивно на збори, а до чемпіонату ще дуже довго – можна два рази набрати форму і втратити її. Від першого дня, як ми зібралися, головне – набратися сил, щоб з ними працювати і виконувати свої завдання.