"Волинь" — "Ворскла" 2:1, 28 серпня 2005

4 жовтня 2001 року "Волинь" востаннє перемогла полтавську "Ворсклу" у Луцьку. Цей матч проходив у рамках 1/16 фіналу Кубка України, а єдиний гол з пенальті забив Володимир Гащин. Після цього вже у вищій лізі лучани тричі приймали ворскляни вдома й тричі не змогли перемогти завідомо слабшого суперника. Справжнє "полтавське прокляття" впало на стадіон "Авангард" після тієї перемоги. І ось саме сьогодні після промаху з одинадцятиметрового того ж Володимира Гащина "Волинь" зуміла вирвати у полтавчан перемогу вдома. Але поки про все по порядку... Матч розпочався у досить швидкому темпі і уже в дебюті обидві команди зуміли обмінятися доволі гострими атаками. На 2-й хвилині Єпуряну пробив по воротам "Волині", підібравши м'яч після відскоку - біля штанги. У відповідь Гуйє перевірив реакцію Долганського після подачі кутового Шумахером, проте пробив несильно і голкіпер спокійно взяв м'яч. Згаданий удар гостей по воротам лучан на довгих 65 хвилин так і залишався єдиним. Взагалі, полтавчани діяли від глухої оборони з розрахунку на гострі контратаки своїх нападників. І дійсно, створювати небезпеку біля воріт Постранського їм іноді вдавалося, ворскляни вривалися у штрафну, створювали моменти і навіть виходили сам на сам, проте до ударів по воротах справа так і не доходила аж до горезвісної 67-ї хвилини... "Волинь" же прагнула до активних дій, навантажуючи фланги і стабільно постачаючи навісами свого капітана Сачка. Проте варто зазначити, що полтавські захисники діяли доволі впевнено і, переважно, вчасно ліквідовували небезпеку. Крім того, за зростом полтавські гравці були як на підбір - високі і міцні. Тому належним чином використати свій козир - верхову гру волинянам не вдавалося. Після вищезазначеного обміну "люб'язностями" темп гри не спав, однак до гострих моментів справа не доходила. Гравці обох команд старалися зі всіх сил, створювали небезпечні ситуації, але ударів по воротах не було. Варто хіба що виділити епізод на 12-й хвилині, коли після серії кутових м'яч на відскоці потрапив в героя матчу дублерів Майкла Алозі і пройшов за кілька сантиметрів від штанги воріт гостей. Ближче до середини тайму лучани врешті перейшли до більш активних дій і почали створювати гольові моменти. На 21-й хвилині Сачко, знаходячись біля самісінької штанги, прийняв навіс зліва і пробив по воротам з гострого кута - неточно. За мить Гащин з-за меж штрафного вдарив з розвороту - вище. На 24-й хвилині Сачко пробивав штрафний та м'яч після його удару пролетів набагато вище воріт. Через три хвилини Шумахер пройшов по центу і зарядив метрів з 25-и - вище. Потім Максим'юк навісив у штрафний на Сачка - удар головою - біля штанги. Згодом розігрався Гащин. Кілька разів Володимир брав гру на себе, проходив полтавських захисників та віддавав гострі паси на партнерів. А на 36-й хвилині черговий його сольний рейд завершився падінням у воротарському, однак арбітр в даному випадку пред'явив ветерану "Волині" жовту картку за симуляцію. Та за п'ять хвилин під час чергової атаки за участю того ж Гащина м'яч потрапив у руку комусь з захисників гостей, що вже лежав на газоні, і Андрій Шандор вказав на одинадцятиметрову позначку. Пробивати взявся штатний пенальтист "Ганц". Але... Вперше за кілька років Володимир схибив - після його потужного удару м'яч пройшов над поперечкою. За інерцією волиняни продовжували атакувати і мали непогану нагоду на 44-й хвилині, коли Алозі, отримавши пас на вихід, рвався до воріт, та Майкла випередив голкіпер. На цьому перша половина зустрічі завершилась - 0:0. Розуміючи, що просто так здолати насичену оборону гостей не вдасться, Віталій Кварцяний у перерві наголосив на необхідності підвищити швидкості. Відповідно, другий тайм розпочався знову ж таки з атак "Волині". На 48-й хвилині Алозі добре вдарив з розвороту - неточно. За три хвилини Сачко підхопив м'яч і пробив з кута воротарського - вище. Потім Гащин просто чудово вдарив з лівого кута воротарського у дальній кут - біля штанги. На 54-й хвилині Шумахер віддав непоганий пас на вихід Сачку, але ситуацію врятував голкіпер, котрий самовіддано кинувся в ноги капітану волинян. Далі індивідуальну майстерність продемонстрував Алозі - він справа біля кутового прапорця наздогнав захисника, відібрав м'яч, обвів ще двох візаві і прострілив вздовж воріт. М'яч летів паралельно лицьовій лінії, за метр від неї, але не знайшлося нікого, хто б міг замкнути цю гостру передачу. Ще за хвилину Сачко замикав головою подачу зліва і знову м'яч після його удару пройшов поряд зі стійкою... Після такої активної десятихвилинки лучани дещо притихли і зуміли відмітитися лише дальнім ударом Андрія Степанова метрів з сорока на 64-й хвилині. Шкіряний хоча й летів прямо у ворота, проте на місці виявився голкіпер. А через три хвилини ситуація виявилась прямо протилежною розвитку подій. Контратака гостей завершилася пасом наліво на Главину, той подав у центр, а Медведєв зльоту вдарив... М'яч по шаленій траєкторії залетів у правий від Постранського кут, незважаючи на карколомний стрибок останнього - 0:1 і, зважаючи на реалізацію моментів у господарів, сумні думки навернулися на уболівальників "Волині". До того ж, цей удар по воротах став лише другим у виконанні "Ворскли" від початку гри... Звичайно що лучани відразу ж кинулися відіграватися, але чогось путнього створити їм не вдалося окрім удару Степанова з 45-и метрів на 73-й хвилині - м'яч пройшов впритул зі штангою. А потім почався відкритий футбол. Гравці "Волині" наситили свої атакуючі порядки, а гості, скориставшись цим, намагалися гостро зіграти на "контрах". 75-а хвилина - Шумахер після подачі зліва небезпечно б'є з п'яти метрів - вище. Відразу ж ворскляни виводять на ударну позицію Мелліті і після пострілу останнього Постранський кінчиками пальців переводить м'яч на кутовий. За мить Єпуряну вийшов на побачення з голкіпером і з лівого кута воротарського пробив у дальній - на щастя лучан, м'яч пройшов поруч із стійкою. На 80-й хвилині Шумахер з правого флангу зі штрафного підкрутив м'яч прямо під поперечку, але Долганський виявився на місці і вибив шкіряного у поле. У відповідь гості провели відмінну контратаку і троє їх нападників ввірвалися у штрафний лучан. Проте незрозуміла перепасовка дозволила повернутися до своїх володінь захисників "Волині", а удар Медведєва з 15-и метрів виявився неточним. Здавалося, знайомий сценарій - гості забили і господарі, збиваючись на навал, так і не зможуть нічого вдіяти проти організованої оборони. Проте вийшло навпаки. Індивідуальна майстерність вирішує все. Ще на 79-й хвилині Віталій Кварцяний пішов ва-банк, відрядивши до бою третього нападника - Василя Товкацького. Завдяки цьому лучанам вдалося розтягнути оборону гостей і отримати простір для дії. На 83-й хвилині Мітіч протягнув м'яч від центра поля наліво й віддав пас в штрафний майданчик, а там Сачко пас прийняв і чітко вдарив повз захисників і голкіпера - 1:1. В цей момент у грі верх взяли емоції - господарі з останніх сил понеслися вперед, а гості притислися до своїх воріт, але й не забували за найменшої нагоди перевести м'яч на чужу половину поля - "найкращий захист - атака"... На 86-й хвилині Герасим'юк підібрав м'яч на правому фланзі й через пів-поля відпасував у штрафний на Товкацького. Удар у Василя вийшов сильним, проте неточним - вище. У відповідь ворскляни провели контратаку, котра завершилась штрафним. Удар прийшовся у стінку, а черговий штрафний після ще одного порушення з боку лучан завершився ударом гостей біля штанги. І знову атаки футболістів "Волині"... Врешті, титанічні зусилля волинян знайшли винагороду - вже в доданий арбітром час Максим'юк з лівого флангу навісив у штрафний, "король повітря" Сачко скинув м'яч під удар Товкацькому і Василь не схибив - 2:1! Тепер уже пригнічені полтавчани кинулися в атаку, прагнучи будь-що врятувати хоча б очко. Проте на висоті був Постранський, а затяжна атака завершилася ударом Чижова в руки голкіперу. Відразу ж після цього й пролунав фінальний свисток. Отож, "полтавське прокляття" знято, а "Волинь" здобуває досить непросту вольову перемогу. Відзначимо чергове командне "пірнання" біло-малинових перед своїми фанами і кілька серцевих нападів серед уболівальників (все добре - другий гол всіх реанімував).