"Волинь" — "Металург" Д 1:2, 25 березня 2006

Гра між "Волинню" та донецьким "Металургом" була визначальною для лучан, які після тривалої серії невдач наблизилися до небезпечної зони. Головний тренер луцької команди Віталій Кварцяний після інсульту спеціально перервав своє лікування і повернувся на тренерську лаву аби особисто керувати діями команди у цьому матчі. Тож уболівальники очікували від своїх улюбленців тільки перемоги. Сама гра розпочалася у швидкому темпі і уже в перші десять хвилин господарі зуміли створити кілька небезпечних моментів біля воріт "Металурга". Девіч, Герасимюк, Сачко Гащин з різних дистанцій пристрілювалися до рамки Дишленковіча, але голкіпер діяв надійно. Гості ж зуміли досягти більшого у першій своїй атаці. В результаті перепасовки на половині поля лучан металурги розкидали оборонців і вивели на побачення з Романенком Ткаченка. Всеволод кинувся на перехоплення й ногами зумів вибити м'яч з-під ніг нападника, але заодно після цього на них налетів гравець, а суддя вирішив дану ситуацію на користь гостей і вказав на одинадцятиметрову позначку з якої Косирін не промахнувся - 0:1. Такий прикрий початок дещо спантеличив волинян і хвилин з п'ять вони оговтувались, після чого знову перейшли до атакуючих дій. Гості ж дотримувалися захисного варіанту з розрахунку на контрвипади. В той же час Віталій Кварцяний оперативно замінив таранного Пищура на верткого й технічного Алозі, котрий сходу взявся шматувати оборону гостей й відзначився ударом по воротам після навісу Гащина - неточно. Донеччани відповіли аналогічним ударом Косиріна - вище. На 26-й хвилині "Волинь" мала забивати, коли Девіч у воротарському майданчику завдавав удару і м'яч рикошетом від захисника летів у ворота, проте Дишленковіч на таку підступність зреагував. Наступні кілька хвилин ознаменувалися гостротою біля воріт "Волині", але ні Косиріну, ні Бусаїді не відзначитися вдалося - чітко спрацювала оборона лучан. Господарі ж не полишали намірів зрівняти рахунок і після кількох кавалерійських наскоків у штрафний "Металурга" їм вдалося отримати для цього гарний шанс. На 37-й хвилині Чечер у районі одинадцятиметрової позначки притримав за футболку Сачка за що арбітр вказав на ту ж саму відмітку - пенальті. Карний узявся виконувати сам потерпілий і попри певні хвилювання уболівальників не схибив - удар Василя був точним і сильним - 1:1. Після голу "Волинь" не зменшила швидкості й до завершення тайму постійно атакувала ворота "Металурга". Найкращі шанси для взяття воріт у ці хвилини мав Максимюк. Спочатку він по лівому флангу увірвався у штрафний гостей і ніким не прикритий прицільно пробив у ближній кут, але м'яч втрапив у сітку із зворотнього боку. А за дві хвилини штрафний у виконанні Романа прийняли на себе захисники. Другий тайм також почався з натиску господарів. Двічі здалеку пробивав Герасимюк, але у першому випадку Дишленковіч у неймовірному кидку потягнув м'яч з нижнього правого кута, а у другому постріл Олега був неточним. На 56-й хвилині трапилась доволі спірна ситуація. Лучани здобули право на штрафний. Максимюк потужно пробив у нижній дальній кут, голкіпер відбив шкіряного прямо перед собою, а на добиванні першим виявився Ряхн, котрий відправив м'яч у ворота. Здавалося б - гол, проте суддя свиснув офсайд. Ця ситуація так і залишилася незрозумілою. Під час виконання штрафного в офсайді ніхто з гравців "Волині" здавалося б не перебував та й ні головний арбітр, ні його асистент не подали жодного сигналу. Свисток був тільки після забитого голу. Після цього спрацювало старе правило "не забиваєш ти...". Гомес бахнув метрів з 30-и і Романенко перевів круглого на кутовий. А Чечер від самого прапорця закрутив м'яч у ворота. У цій ситуації явно не порозумілися між собою Романенко і Поляков, внаслідок чого м'яч опустився прямо у сітку воріт "Волині" - 1:2. Після цього "Волинь" знову кинулася відіграватися, але гості, розуміючи, що є гарний шанс повезти додому три очки, перебудувалися і наситили свої захисні редути, перекривши центр поля. У лучан роль лідера узяв на себе Товкацький, який замінив травмованого Девіча. Василь відмінно діяв на правому фланзі, зачасту обігруючи по два-три опоненти, та на жаль його навіси у штрафний успіху не приносили - кілька разів партнери просто не встигали на передачі, а у інших випадках добре діяли оборонці, котрі найбільшу увагу приділили Сачку. На 70-й хвилині Твкацький вирішив зіграти індивідуально і, увірвашись у володіння Дишленковіча з гострого кута пробив у ближню "шістку" - голкіпер зіграв на "відмінно" й витягнув здавалося б "мертвий" м'яч. Після цього почав "чудити" арбітр, який зненацька зайнявся роздачею штрафних наліво й направо, посвистуючи в основному в сторону воріт господарів, а також не нагородив жовтою карткою Косиріна, який, потрапивши в офсайд, після свистка ще пробігся до воріт, обвів воротаря й закоти м'яч у ворота... Щоправда суттєво ці дії на перебіг подій на полі не вплинули - оборона "Металурга" працювала як належить. Волиняни ж продовжували атакувати, але добрих шансів уже не мали. На 77-й хвилині відзначився дальнім ударом Соколенко, але голкіпер був на місці. Згодом швидка атака лучан завершилась навісом Максимюка у штрафний, де двоє оборонців протистояло двом нападникам, але Сачку не вистачило якихось сантиметрів аби дотягтися до м'яча. У останні хвилини аби не спокушати долю донеччани перевели гру на половину поля "Волині", але їхні гострі випади постійно завершувалися потраплянням в офсайд. Господарі ж на останніх хвилинах "плюнули" на захист і масово побігли штурмувати ворота гостей аби врятувати хоча б очко. На 89-й хвилині чудовий шанс втратив Товкацький, який знову з готрого кута впритул бахнув у ближній кут, але воротар "Металурга" продемонстрував блискавичну реакцію і перевів м'яч на кутовий. Останній момент був у Алозі, котрий в супроводі трьох оборонців вивалився на лінію воротарського, але ледве дотягнувся до м'яча і тому його удар був не надто сильним і неточним. Ще кілька навісів на Сачка перевали захисники - на тому гра й закінчилася.