Закарпаття — Волинь 2:2, 5 грудня 2004

Перед останнім матчем першого кола тренерський штаб волинян знову був вимушений вирішувати кадрові проблеми, адже останній третій матч дискваліфікації відбував центральний захисник Харрісон Омоко, а у зв'язку з травмами не змогли вийти на поле Борис Чеботарь, Здравко Шараба та основний голкіпер Олександр Гуменюк, з температурою вийшов на поле й нападник Саша Мітіч. Додатковою проблемою стала фізична втома гравців, які за останні п'ять днів змушені були "прокататися" на клубному автобусі за маршрутом Луцьк - Одеса - Луцьк - Ужгород, та ще й зіграти матч із донецьким "Шахтарем". Тому й сам матч розпочався у надто повільному темпі, проте, якщо волинян стримувала фізична втома, то господарі обережно приглядалися до суперника. Але саме їм вдалося створити перший небезпечний момент в матчі, коли після стрімкої атаки хтось з нападників намагався замкнти фланговий простріл. Проте Міодраг Джудовіч виявився спритнішим і загрозу ліквідував. Надалі розгорнулася досить млява гра при якій лучани ще й умудрилися прибрати ініціативу до своїх рук. Краще використовуючи свій технічний та тактичний потенціал, волиняни тримали під контролем центр поля й намагалися вивести на ударну позицію своїх нападників. І дійсно, їм вдалося створити кілька гострих моментів, проте ні Мітіч, ні Сачко реалізувати свої можливості не зуміли. Ближче до середини першого тайму господарі зрозуміли, що при такій грі на трьохочковий результат розраховувати їм буде важко, й значно додали у швидкості. Саме тут "Волинь" й почала давати збої - швидкі закарпатські нападники регулярно проходили до штрафного майданчика лучан й намагалися результативно завершити свої атаки. Проте оборона "Волині" хоча й натужно, але справлялася із своїм завданням. Інше діло - півзахист. Про те, що у складі наших земляків є флангові півзахисники можна було лише здогадуватись, дивлячись на протокол - і Трішовіч, і Бута діяли як сонні мухи, постійно втрачали м'яч і мало вступали у боротьбу за його повернення. Не краще діяли волиняни і в центрі поля. З цієї причини Віталій Кварцяний замінив інертного Мітіча на Гащина. Однак гол, який влетів у ворота "Волині" на 23-й хвилині став досить нелогічним і тут присутня не стільки заслуга господарів, скільки вина самих волинян. Після навісу Слюсара з правого флангу, Нікітенко грубо помилився на виході, господарі перепасували м'яч на Шевелюхіна, який з 13-и метрів невідпорно пробив головою - попри намагання Новака завадити польоту м'яча, той влетів точно під поперечину - 1:0. Така прикрість спантеличила гравців "Волині" й додала впевненості закарпатцям, які дещо збавили оберти й намагалися діяти виважено і при першій-ліпшій нагоді гостро контратакували. По грі можна було здогадатися, що луцькі футболісти хочуть відігратися, але з огляду на їх "рухливість" усі атаки закінчувалися або втратою м'яча, або навісами невідомо куди і на кого. Намагався узяти на себе роль лідера Олег Герасим'юк, проте його зловживання індивідуальними діями призводили до протилежного бажаному результату - шкіряний діставався півзахисникам "Закарпаття", які розпочинали нові атаки своєї команди. При цьому вони активно діяли через правий фланг, на якому виділявся Кобін. Проте, їх тактика була досить простою і прогнозованою - навіс у штрафний майданчик, де нападники намагалися встигнути першими на підбір м'яча або використати помилку захисників. Захист лучан з такими діями справився, хоча під кінець тайму до своїх воріт повертався навіть Василь Сачко. Тож на переву команди пішли за рахунку 1:0, а волинські фани, які перебували на матчі, одностайно зійшлися на думці, що головному тренеру лучан варто застосувати засоби морального впливу на підопічних аби привести "Волинь" до тями. І ці надії виправдалися - після перерви луцькі гравці вийшли на поле значно відмобілізованішими та агресивнішими і, що найголовніше, нарешті показали, що швидкість це їх козир. Господарі ж діяли немов за інерцією, намагаючись і далі тримати ініціативу у своїх руках. Можливо додаткової впевненості їм надав гол на перших хвилинах другого тайму, який щоправда суддя не зарахував, зафіксувавши небезпечну гру проти Нікітенка. Однак, саме після цього моменту "Волинь" заграла. Особливо виділялися Герасим'юк та Бута. Якщо Олег нарешті почав "совати" по три-чотири ужгородських оборонці і постачати м'ячем партнерів, то Корнел напевно вирішив додатково відпрацювати за перший тайм і ще на дві гри наперед. Правий фланг оборони господарів після цього немов вивітрився. Не дивно, що саме з-за старань Бути лучани й змогли зрівняти рахуноку у грі - Корнел подав кутовий, м'яч відкинули на лінію штрафного, де перебував Ряхн. Гарячий естонський хлопець довго думати не став, а віжразу ж пробив по воротам. Луценко такому потужному удару нічого протисавити не зміг і м'яч влетів у лівий від нього кут - 1:1. Після гола "Волинь" обертів не збавила, навіть більше - лучани заволоділи ініціативою й із завидною регулярністю почали створювати моменти біля воріт ужгородців. Двічі замикаючи подачі Бути, небезпечно пробивав головою Сачко - обидва рази поряд із штангою, удар Круніча з труднощами ліквідував Луценко, дальній постріл Гащина - поряд із штангою. Але така наполегливість була винагороджена. Вчергове випередивши захиснків, Сачко в падінні завдав потужного удару по воротам "Закарпаття" - голкіпер був безсилий і 1:2. Майже відразу Володимир Гащин міг збільшити розрив у рахунку. Отримавши передачу, він стоячи спиною за метр від пустих воріт, почав розвертатися замість того аби просто ударити п'яткою і довести лік голів "Волині" у цьому матчі до трьох. На жаль, захисники встигли вибити шкіряного з-під ніг Володимира. Незабаром добрі нагоди втратили ще Сачко й Круніч - перший пробив поряд із штангою, а удар другого прийняв на себе голкіпер. Звісно, що така ситуація господарів аж ніяк не влаштовувала й вони пішли вперед великими силами. Саме масовість й допомогла їм зрівняти рахунок. У метушні по центру воріт, де зібралася більша половина гравців обох команд, спритнішими виявилися закарпатці, котрі вивели на ударну позицію нашого старого знайомого Олексія Савінова. Той лише на мить випередив захисників, але й цього йому вистачило, аби завдати удару повз отетерілого Нікітенка - 2:2. Цей успіх господарі сприйняли "на ура" й побігли забивати третій гол. І незабаром така можливість у них була - вихід один на один з Нікітенком і лише миттєва реакція останнього врятувала "Волинь" - Юрій чудом зреагував на потужний удар напалника і ногами відбив м'яч. Проте надалі луцький захист збоїв не допускав і ліквідовував загрози на підступах до своїх воріт. Щоправда, лучани також могли вирвати перемогу, але дальній постріл Ганцарчика Луценко відбив. Таким чином останній матч першого кола закінчився унічию. Луцькі фани подякували своїй команді за бойовий дух, продемонстрований у несприятливих ігрових та календарних умовах і проводили гравців дружним "Молодці!". На це команда також гаряче подякувала болільникам. Розійшлися з домовленістю зустрітися у другому колі. Віталій Кварцяний (головний тренер "Волині"):Я незадоволений діями своєї команди. З цього складу десять гравців можна вистваляти на трансфер. Нікітенко відправлю назад в Одесу, щоб далі загорав під сонцем. Ми серйозно налаштовували футболістів, казали їм не думати про відпустку, але вони всі вже давно у відпустці, ще після весілля Гуменюка... Рівень суддівства в українському чемпіонаті трохи вище ніж рівень гри футболістів. Віктор Ряшко (головний тренер "Закарпаття"): Проятягом 1-го кола наша команда показала непогану гру. Особливо це стосується захисників і півзахисту. З іншого боку - є проблеми в атаці, в нас низька реалізція. Хлопці після цього поєдинку йдуть у відпустку, тренувальні збори розпочнуться після нового року...