Волинь — Іллічівець 3:2, 20 липня 2004

Вистраждана в останні хвилини перемога над "Таврією" дала волинськими вболівальниками більше питань ніж відповідей. З одного боку було здобуто 3 важливих очки і зламано "комплекс останніх хвилин", з іншого - голевих моментів у тому матчі було "як кіт наплакав" та і якість гри бажала кращого. Довести закономірність цього результату, або навпаки - його випадковість, мала зустріч з новоспеченим учасником Кубка УЄФА - маріупольським "Іллічівцем". Команда Павлова, підкормлена в міжсезонні щедрою ахметовською рукою, сьогодні виглядає насправді міцною бойовою одиницею, з якою рахуються всі без виключення команди Вищої ліги. Завжди чіпка, і тактично вишколена маріупольська дружина отримала в своє розпорядження таких футбольних монстрів національного калібру як Цихмейструк, Закарлюка, Шищенко, Зубов, Гай, Яксманицький і Глевецкас. Але раптове донецьке вливання порушило зіграність, якою так славився "Іллічівець", і додало Миколі Павлову несподіваного головного болю. Якщо раніше із сезону в сезон тренер ламав голову над тим, кого б випустити, то зараз перед ним постала дещо інша дилема - кого ж посадити на банку? У стартовому складі "Волині" порівняно із першим туром відбулася тільки одна зміна - на правий фланг півзахисту замість Олександра Лужанкова вийшов румунський новачок Корнел Бута. Фанати відразу ж охрестили його як "Муту" (часом доносились і поодинокі варіанти - Будда, Бурда) і полюбили його як рідного. Корнел був активним, постійно снував туди-сюди правим краєм і непогано прострілював у штрафну. Практично перша толкова атака господарів стала результативною: Мальцев через незрозумілі причини вирішив перервати навіс у штрафну рукою (офіційна версія постраждалого - його підштовхували) і знайомий волинянам суддя Кран без вагань призначив пенальті. До м'яча нарешті дорвався Трішовіч (в минулому чемпіонаті він довго рахувався потенційним штатним пенальтистом, але до удару справа так і не дійшла). Удар серба був чітким і сильним - 1:0. Проте переломним моментом матчу стала 18-та хвилина. Замість Едді Домбрайє, який трохи буксував і зачасто втрачав м'яч вийшов 17-річний капітан дубля Олег Герасимюк. Своїм другим дотиком Олег метрів з 40 перевірив Нікітіна на пильність - м'яч пройшов дещо вище воріт. У відповідь гості провели блискавичну контратаку, але простріл з правого краю Грибанов замкнути не зумів. Ще була небезпечна подача Шищенка - екс-гравець збірної майстерно закрутив зі штрафного на дальню штангу, де Закарлюка вже впритул головою розстрілював Гуменюка. Волинський страж воріт виявився на висоті. Після цього мементу волиняки насіли на ворота Нікітіна. Сачко, Чеботарь і Ряхн били ногами, головами, та переграти голкіпера гостей в них ніяк не виходило. Нарешті на 30-ій хвилині Корнел Бута прострілив зі свого краю у штрафну на Мітіча. Саша момент удару прогавив і після возні та рикошетів м'яч відкотився на Герасимюка. Олег щосили з лівої пробив у дальній кут. 2:0. Як відомо, луцькі футболісти люблять лоскотати нерви свому тренеру і вболівальникам, тому майже завжди втрачають 2-м'ячеву перевагу. Через 5 хвилин після голу Герасимюка Цихмейструк прийняв подачу майже на лицьовій лінії і подав у штрафний. Гуменюк при спробі перервати навіс у стрибку вибив м'яч прямо на Грибанюка, який з другою спроби розпечатав волинські ворота. До кінця тайму волиняни намагались більше атакувати і не створювати гостям приводів для зрівняння рахунку. Перед самою перервою Трішовіч зі штрафного по шаленій траєкорії подав на Сачка, та Вася з 5 метрів не зумів пробити Нікітіна. По перерві Микола Павлов замінив свого ліберо Глевецкаса (заганявся Дайнюс в першому таймі) на нашого старого знайомого - Сірьогу Конюшенка. Кварцяний в свою чергу замінив Сашу Мітіча на кума Уроша Милосавлєвіча - Душана Поповіча. Ляпів в захисних редутах гостей поменшало, а от Душан, який тільки вчора провів всі 90 хвилин за дубль, у гру відразу вписатись не зміг, тому і був згодом замінений на секс-символ волинської торсиди - Ернеста Сіанкама. Проте і кум Уроша мав свій момент, коли розкрутивши на місці захисника, пробив низом у самісенький кут - вчергове на висоті виявився Нікітін. "Волинь" обережно атакувала до 68-ої хвилини, поки Олег Герасимюк вчергове наважився на дальній удар. М'яч після гарматного пострілу влетів у ближній від Нікітіна верхній кут воріт. Незвичні як для 17-річного хлопця впевненість і мислення. Може новий Тимощук на підході? Двохголевий відрив протримався 12 хвилин. На 80-ій гості швидко розіграли стандарт в центрі поля і шляхом нехитрих маніпуляцій вивели Шищенка по лівому інсайду один на один з Гуменюком. Удар під поперечину і гра знову набула нервовості та інтриги. Достроково все це міг закінчити Сачко. Після чергового навісу капітан "Волині" перестрибнув свого опікуна і майже впритул бив по воротах. Удар вийшов не таким як було задумано... Під занавіс матчу маріупольці великими силами пішли вперед, подали ряд кутових, штрафних та аутів, але до спражньої загрози справу так і не довели. На цьому і розійшлись: вболівальникам - втіха, Кварцяному - подарунок до 51-річчя, маріупольцям - удачі в Кубку УЄФА. Планку піднято і в Київ ми їдемо в ранзі одного з лідерів. Щоправда, після 2-ох турів...