Волинь — Таврія 3:2, 14 липня 2004

У переддень початку чотринадцятого чемпіонату України з футболу стартував перший в історії вітчизняних змагань турнір команд дублерів вищої ліги. У зв'язку з певною невизначеністю щодо місця і часу проведення зустрічі, що існувала напередодні, агентам секретної Лабораторії нашого сайту довелося поспіхом залишати насижені робочі місця і терміново на "лонсдейлах" передислоковуватись у славетне місто залізничників, партизанів, спиртовиків та сигаретників - Ковель. Слід зазначити, що місто спеціально готувалося до нашого прибуття, а тому на стадіоні грав духовий оркестр, з привітанням виступив міський голова Ковеля та інші уповноважені особи. Далі, як годиться, зіграли гімн, підняли прапор - і розпочалася гра. Стартовий склад господарів був розбавлений кількома минулорічними гравцями "основи" (Сіанкам, Домбрайє, Гащин). Отже: у воротах - Віталій Неділько. Захисники: останній - новачок нашої команди, екс-гравець "Рави" (Рава-Руська) Роман Галун, зліва - Любомир Гальчук, справа - Влад Снєжко. Трохи попереду - Дяченко. У півзахисті: зліва - Панас, справа - Гащин, в центрі - Домбрайє та "свіжеспечений" перший історичний капітан "дубля" "Волині" Олег Герасим'юк. Тандем форвардів склали Ернест Сіанкам та Олександр Лужанков. Як і годиться, початок матчу був за "так званими" господарями, адже за складом команди та за класом гри хлопці з Луцька переважали своїх опонентів. Однак, перший небезпечний момент біля воріт суперника створили гості. Після прострілу з лівого флангу, форвард "Таврії-Д" опинився в районі одинадцятиметрової позначки без опікуна та завдав удару по воротам. Проте неточно. Та все ж саме волиняни володіли ініціативою, хоча й грішили при цьому неточними передачами. Однак, саме їм і судилося відкрити рахунок у грі. Продемонструвавши індивідуальну майстерність, Володимир Гащин віддав передачу врозріз на Олександра Лужанкова - вихід сам на сам з воротарем, потужний удар - і 1:0 на нашу користь. Але майже відразу спрацювала найгрізніша зброя сімферопольців - дальні удари. Денис Смирнов метрів з тридцяти увігнав м'яч у дев'ятку, як у більярдну лузу. "Волинь" відразу кинулась відігруватись і притисла кримчан до до їхніх воріт. В цей час "Таврія" грала виключно на відбій. І все ж на 24-й хвилині атаки лучан увінчалися успіхом. Після флангового навісу в метушні біля воріт Ернесту Сіанкаму вдалося проштовхнути м'яч повз голкіпера, який необачно вийшов на ризиковий перехват. Невдовзі тому ж Сіанкаму знову вдалося поцілити у ворота, але суддя взяття воріт відмінив через офсайд, у якому перебував Лужанков, який і віддавав пас на Ерні. Надалі оборона сімферопольців просто розвалилася і лише прикрий нефарт не дозволив дублерам "Волині" збільшити рахунок. Після флангових передач "мазали" з вигідних позицій Сіанкам, Гащин, Лужанков. А підступний удар головою Панаса узяв воротар Жуков. Гості ж мали лише один момент, коли розігруючи штрафний удар здалеку пробили по воротам Неділька не дочекавшись доки "Волинь" вибудує стінку - м'яч пройшов впритул біля правої штанги. Таким чином, перший тайм пройшов за повної переваги господарів, які лише дивом не закінчили його з більшим відривом, ніж один м'яч. Ледве почалась друга половина гри, як гості втретє змушені були розпочинати з центру поля. Після кількох ударів по воротах "Таврії", які відбивали і захисники, і голкіпер, Вадим Панас потужно вистрілив - м'яч, відбившись від поперечини, вдарився об сідницю кримського воротаря та влетів у ворота. Відчувши перевагу над суперником, волиняни збавили оберти і перевели гру у більш спокійне русло. Однак, при цьому захисники і півзахисники досить часто помилялись при передачах, що, зважаючи на досить чіпку гру кримчан, могло призвести до негараздів. Зрештою, так воно і сталося - захисники вчергове втратили м'яч поблизу власного штрафного майданчика і сімферопольський гравець перекинув його через вийшовшого на перехват Неділька, де очікував Шевцов. Забити ж м'яч з одного метра у пусті ворота було нескладно. Після цього тренери волинян провели ряд замін, випустивши на поле молодших гравців, які уже більш відповідально ставилися до гри, що й дозволило "Волині" без особливих зусиль довести матч до переможного кінця. При цьому варто відзначити дії капітана команди Олега Герасим'юка, який старався з усіх сил і подавав гідний приклад партнерам, демонструючи при цьому досить зрілу як для його віку гру: філігранну техніку, високу швидкість та шалену самовіддачу. Варто очікувати, що незабаром Віталій Кварцяний, який спостерігав за цим матчем, довірить Олегу місце й у основному складі "Волині". Ну і ще одним фактом, що став "фішкою" матчу для ковельчан, був гучний голос головного "крузейдерс" "Волині", який як завжди подавав приклад оточуючим, як потрібно вболівати за улюблену команду. Крім того, спецгрупа нашого сайту виражає щиру вдячність гравцям "Волині", які люб'язно погодилися підвезти нас до Луцька у командному автобусі. Спецрепортаж з Ковеля готували: Фашист, Шльоц і GunJBass