Волинь-Д — Арсенал-Д 0:1, 23 жовтня 2004

Дублери київського "Арсеналу" займають зараз останню сходинку турнірної таблиці, що є наслідком нерозвинутості клубної інфраструктури і недостатньої уваги до виховання власного резерву в "команді Сан Санича". Каноніри мали в активі перед звітним матчем лише одну перемогу в 9 іграх. Натомість луцькі резервисти закріпили за собою статус домашньої команди, не програвши жодного поєдинку в рідних ковельських стінах. Виходячи з вищесказаного, перемога господарів видавалася справою "двох пальців". Повернення Олега Герасим'юка після травми лише додавало впевненості. Так, мабуть, думали і самі футболісти. Вже на 7-ій хвилині за знос в штрафній Панаса суддя показав на 11 метрів. За час вимушеного відпочинку Олежка підзабув, що не можна бити пенальті низом слабо і не в кут. М'яч став легкою здобиччю кіпера гостей. А далі відбувся ключовий епізод зустрічі. Після навісу з правого краю Сергій Шпак, який цього дня грав останнього захисника, головою ледь не зрізав м'яч у власні ворота. За 2 хвилини він "виправився" і результативно замкнув простріл з тої ж злощасної правої бровки. До самої перерви дії обох команд нагадувало тягання кота за хвіст. З вартих уваги епізодів можна виділити удар Герасим'юка з 16 метрів в 10 см над поперечиною і велику кількість ігрових і не дуже зіткнень. По перерві гра набула свого стандартного і вже незмінного характеру: масовані атаки господарів - масований захист гостей. Нагоди зрівняти рахунок по черзі втрачали Сіанкам, Домбрайє і Жерш. Тому найбільшою подією другої половини стала довгоочікувана поява на полі Дмитра Трефіловскього. Дімка дуже старався, хоча піврічна відсутність ігрової практики часом таки нагадувала про себе. Найбільше ж порадувала нас виважена і демократична ковельська міліція, а от дії деяких шестьорок з клубної структури, які зневажливо поставились до нечисленних фанатів "Волині", викликали колективний осуд і стріли критики.