Оболонь — Волинь 1:2, 30 жовтня 2004

"Оболонь" - це тільки пиво. У правильності цього гасла могла переконатись небагаточисленна аудиторія стадіону "Динамо" ім. В. Лобановського, на якому проходила зустріч дочірньої команди одного з лідерів вітчизняного пивоваріння проти луцької "Волині". Так вже історично склалося, що номінально третю столичну команду не надто балує своєю присутністю на стадіоні місцева публіка. І цього разу, з вказних у рапорті інспектора матчу півтори тисячі глядачів, реально перебувало на трибунах стадіону близько третини із згаданої кількості і те разом з технічним персоналом та хлопчиками, що подають м'ячі. Таким чином, група підтримки луцької команди, до складу якої увійшли приїзжі фанати, представники луцької діаспори у Києві і дружнє фан-угруповування київського "Арсеналу" (загальною кількістю близько 50-ти чоловік), виглядало дуже потужно і протягом усього матчу гаряче підтримувало улюблену команду. Стосовно стартових складів, то обидві команди підійшли до зустрічі з певними втратами. Так у складі "Оболоні", через ушкодження пальця, був відсутній основний голкіпер Всеволод Романенко. "Волинь", в свою чергу, через дикваліфікацію не дорахувалася естонця Тааві Ряхна, тому його місце в основі зайняв сербський легіонер Алєксандар Недовіч, який проводив лише другій матч у футболці луцького клубу. Аналізуючи перебіг подій у матчі, можна сказати, що він залишив двояке враження. З одного боку було здобуто вольову гостьову перемогу, з іншого, здавалось, що "пік" форми для команди ще не настав, і якби футболісти "Волині" показали максимальну самовіддачу, то рахунок був би мінімум 1:4... Із стартовим свистком арбітра матчу, гравці луцького клубу, почали відчайдушну боротьбу за центр поля, що їм непогано вдавалося за рахунок кращого контролю м'яча. Проте перша осмислена атака господарів призвела до взяття воріт. Дмитро Каряка, отримавши пас з правого флангу пробив по воротах "Волині" з метрів 25-ти і м'яч, зрикошетивши в захисника волинян, залетів під поперечину воріт луцької команди. До честі гостей, швидкий гол не знітив футболістів, і вони одразу пішли відігруватись. Вже на 10-й хвилині, після удару головою Мітіча, у гру довелося вступити молодому воротарю киян - Євгену Сухині. Але репетиція не пройшла даремно і на 17-й хвилині Мітіч головою у падінні встановив статус-кво. Проходило це наступним чином: Мітіч, отимавши м'яча поблизу штрафного майданчику оболонців, обіграв двох захисників і відпасував на Круніча, удар якого після блискучим сейвом потягнув Сухина, проте відбив м'яч на вже згадуваного Мітіча. Після цього у підопічних Віталія Кварцяного з'явилася впевненість і атаки на ворота пивоварів покотилися одна за одною. Так через п'ять хвилин після забитого "Волинню" гола, схиляти шальки терезів на користь своєї команди мав Василь Сачко, проте його потужний удар головою лише струсонув поперечину. До перерви команди обмінялися моментами: на удари Мітіча і Сачка господарі відповіли випадом Продана і ударом Мазуренка. В другому таймі глядачі побачили справжній відкритий футбол. М'яч практично не затримувався в центрі поля і моменти почергово виникали поблизу обох воріт. Суперники обмінялися купою ударів з середньої відстані - в усіх моментах на висоті були кіпери. На 65-ій хвилині екс-лучанин Мазуренко дальнім ударом перевірив перекладину воріт Гуменюка. Відповіддю на це став гол Круніча: подача Сачка з правого флангу і Браніслав головою з близької відстані таки пробиває Сухину. Господарі кинулися відігруватись і створили 3 досить непоганих момети: Продан пробив головою трохи вище, Іващенко зачепив поперечину, а забити Каряці завадив Гуменюк. У "Волині" в цей час був лише один момент, проте який! Сухина задалеко вискочив на перехоплення, Сачко не став чекати приходу запального воротаря "Оболоні" і скинув головою на вільного Мітіча. Саша з 17 метрів зупускав вже у порожні ворота, та м'яч за метр від них вдарився в газон, відскочив в поперечину і відлетів назад у поле. Після цього пивовари встигли створити ще один небезпечний епізод - на вістрі опинився надактивний Мазуренко та правильно пробити із близької відстані так і не зумів. Вольова виїзна перемога над дуже незручним суперником. Що ще треба для щастя? Після гри Віталій Кварцяний був як завжди самокритичним і дещо перестра Віталій КВАРЦЯНИЙ, головний тренер «Волині»: Команда сьогодні зобов’язана була грати на результат протягом всього матчу. Але в другому таймі більшість хлопців чомусь зупинилися і в підсумку біля наших воріт стали створюватися небезпечні гольові моменти. Нам трохи пощастило, що футболісти «Оболоні» не змогли використати жодної з вигідних ситуацій. Тепер мені доведеться розбиратися, чому дехто перестав нормально грати після перерви. Що стосується єврокубкових завдань, то після такого слабкого матчу мені просто совісно про це говорити. Сьогодні ми провели, мабуть, найслабший матч в сезоні. Зимою в нас різких змін в складі не буде, але ми ведемо пошук нових виконавців. Віталій КУЛІБАБЕНКО, начальник команди «Оболонь»: - Перш за все прошу вибачення за відсутність головного тренера - він погано себя почуває. В цьому матчі фарт дійсно був на боці «Волині». Нам треба було реалізувати ще хоч би один момент з тих, котрі ми створили, але щоб поставити останню точку у деяких з наших футболістов просто не вистачило майстерності. Враховуючи гренадерські якості гравців «Волині», ми намагалися опустити м’яч вниз і грати за рахунок короткого та середнього пасу. Ми залишили в запасі Віталія Кобзаря, тому що мати в центрі двох невисоких півзахисників - Каряку й Кобзаря - в грі з «Волинню» не можна. Хоча, на Віталія ми дуже розраховуємо в майбутньому.