Дніпро — Волинь 1:0, 7 серпня 2004

Сьогодні ми пропонуєм дещо нестандартний огляд виїзду до Дніпропетровська, написаний безпосередніми учасниками подій. У четвер ввечері наша бригада у складі двох чоловік - я з Фашистом - запакувалася до плацкартного вагона поїзда "Ковель - Суми". Перекусивши канапками з ковбасою і сиром, перечитавши свіжу пресу та побалакавши про всякі непристойності, ми поснули міцним козацьким сном. Близько п'ятої ранку нас розбудив запах шалено непропорційно приготовленої кави - ми наближалися до Фастова, нашої першої зупинки. Фашист - Я хотів прокатати Сармата на собаках, так сказаць, для полноти ощущеній, але так збивався графік із-за 6-годинного чекання у Шепетовці собаки до Кийова, і тому прийшлось довольствуватись плацкартою. У Фастові зайшли до вокзального гадюшника, претензійно іменованого рестораном. Їдла там не брали - вирішили поберегти здоров'я, за що наштовхнулися на критику зі сторони продавщиці, яка вимагала звільнити місце для дядька з піцою і покликала міліцію. Місцевий мєнт спробував навісити Фашисту купу грішків, як то перевезення вибухових, отруйних, інфекційних, радіоактивних і смердючих речовин та спілкування українською мовою в громадському місці. Так нашого фаната забрали у відділення, але пробув він там хвилин п'ятнадцять, а за півгодини ми вже тряслися в електричці "Фастів - Миронівка". Фашист - Та вообше - дічка а не кабак, ми зайшли туди, бо зал очікування прибирався, буфєтчіца із-за нестабільного сексуального життя обідились, що ми в її завєдєнії нічого не купляємо, а лише наслаждаємось інтер'єром, за що була послана мною в Гондурас, але? спутавши маршрут, побігла і маякнула мусорам. Приходить гаврило під тридцять з хлєбалом провінційного макрофіла і на мої чемні тріади з елементами подйобки каже-"Ах, раз ти такий розумний, ідьом, будемо встановлювати твою лічность!" А в козі попробували мене загрузити перехрестним допитом, в якому потерпіли фіаско. В ітоге старший дядя Стьопа каже - "Ну ні рісторан в нас, хрусталя і офіцантів німа, ну кончене кахве, чесно говоря, сам там іспитую отвращєніє, коли їм, але ж то не повод, заважати пасажирам прінімати піщу...Ви вільні" Кондуктори цієї ж електрички дали нам безкоштовний урок соціальної психології, зауваживши, що питання щодо халявного проїзду краще перетирати в тамбурі. Перекусивши батончиками "Йома-йо" по 35 копійок (за гривню три - ех, нам би третього), поспілкувалися з бабкою з Білої Церкви, яка сприйняла нас за віруючих і попросила благословіння. Далі була Миронівка - глуш рідкісна, центральна споруда міста - магазин ядохімікатів "Господарочка", але селітри там немає. Ще година - і ми в електричці "Миронівка - Знам'янка". Фашист - Я побачив цей магазін і вспомнив, що не купив селітри на дими, дай думаю, тут куплю, бо на Варшавці не знайшов. Заходимо, - купа дезіків, душистих мил і пушистих мочалок, а нітратів і прочої отрави - хуй. Я кажу до тьоті - "Є селітра?" - "Нема." - "А коли буде?" - "В нас таке не продається" - і дивиться на мене, як на шпіона, що задумав спалити їхню Миронівку, і отравити всі істочники прісної води..." Ви би бачили ту вивіску в уйобіщних співвідношеннях кольорів з написом "Господарочка", ядохімікати і тьотю-продавца. Це те саме, якби я продавав осипку в мішках в красівому контейнері з неоновим написом "Хліб". Дорога до Знам'янки забрала цілих шість годин. Кондукторша з фантастичними габаритами (180 - 180 - 180) не йшла на компроміси навіть в тамбурі, Фашиста хтіла побити, мені ледве не повідривала руки, здерла гроші за один квиток та залишила неприємний осад у щирій фанатській душі. Фашист - поки я її убалтував, вона вже хотіла відкривати роздвіжні двері і викидати мене к їбіням, але тут Сармат достав купу мєлочі і кондухторша ловкім і рєзкім двіженієм вирвала її в нього, мало не відкромсавши півруки і з криком, що зараз пасажири посйобуються, ламанулась далі, походу пригрозивши, щоб ми шукали ще 6 грн. Через 7 хвилин вона вернулась за рештою... Я сказав, що ми їдемо з Польщі в Запоріжжя, а дєнєг вже ні копя нема, і тут задзвонила мобіла... Тьотя з радісними воплями вагітної макаки начала всім розказувати, що молодьож у нас охуєвша - на мабли є гроші, а на дізєля-йок... Але зрозумівши шо на нас не розживеться, буркочучи пішла обілєчувати більш свідомих пасажирів. Сатисфакція прийшла дуже скоро - тільки-но я спробував подрімати, як мене розбудив страшний гуркіт з бабським скигленням. Наша супервумен підсковзнулася на розлитій якоюсь з бабок олії і ледь не поламала свої дебелі кінцівки. Мораль: не зажирайтеся з футбольними хуліганами, бо вищі сили все одно на нашій стороні. Фашист - Я пішов піднімати ту тьотю. Вона здорово йобнулась груддю об лавку, і поки я її піднімав (центнер з гаком - це вам не шуткі) так щоб і самому не законтачитись в олію, в якій вона випачкалась на 70%, - кондухторша сильно волала і мені трохи її стало шкода. Посадив її на лавку, дав пачку салхвєток, на що тьотя відповіла жалібною подякою і на протязі ще 4 годин їзди нас не чіпала, а дуже дружньо на мене поглядала під час своїх броженій по собаці. Сармат заснув, а я ці 4 години общався з дєвочкою з Кійова, яка їхала до бабки у Знамянку... Знам'янка - типовий наркоманський райцентр. Останній писк місцевої моди - вибривати листя каннабіса на потилиці. В кафе "Зустріч", де найкращі у місті страви і напої, - караоке, грає "Бєлая акация". Навпроти вокзалу - паровоз, просто як в Ковелі. До найближчої електрички було кілька годин, вирішили поїхати маршруткою до Дніпродзержинська. Дорогою бачили стадіон "Ніка" в Олександрії та величезні соняшникові плантації. Фашист - запарився я тоді в маршрутках їздити. Халява майже не виходила, а сидіти без броженій і приколів скучно... Тому трошки дрімали, час від часу звонив Костян, з яким ми наладили он-лайн матчу дублерів. З Дніпродзержинська до Дніпропетровська півгодини їзди маршруткою. Фашист одразу ж поїхав в Запоріжжя, мене ж закинув на ніч до місцевого фаната на псевдо Буратіно. Хлопака ще той - наколесив вже за 130 виїздів, оце цілий вечір мені всяке розповідав, фотки показував. Ще він готує програмки, цього разу йому брак наклепали, довелося все робити в останній момент. От ми удвох ті програмки і згинали-скріплювали. Вранці той же Буратіно накреслив мені план оптимальної прогулянки Дніпропетровськом. Шість годин в незнайомому місті провів на ногах. Місто велике, але чогось надто цікавого там немає. Походив проспектом Карла Маркса, площею Жовтневою, вулицею Лєніна, подивився на сєрпи-молоти на будинках та агітацію за Сімоненка на стовпах, похавав вареної кукурудзи ( у них вже доспіла - в нас ще нема) й потопав на стадіон. Там здибав Фашиста з двома запорізькими колегами. Попили водички-пива й потопали на сектор. Стадіон цікавий за плануванням, але не надто акуратний, особливо ззовні. У вихідні на території розташовується авторинок, а в приміщенні палацу спорту - радіоринок. До вечора всі ці лавочки згортаються, і народ валить на футбол. Наш сектор був номер дев'ять, у дніпровських фанатів - шостий. Фанати там хороші - голосисті та всі в кольорах, ну ми теж не губилися з нашим чималеньким прапором. Фашист - перед матчем була хвилина мовчання в память про Группенфюрера. Далі був некіслий слем дніпровського фан-сектора, в паузах якого ми заряжали, і повірте не гірше, зважаючи на численний склад у 4 чєла.Наші в 1 таймі грали розкутіше від дніпрян, але суддя, який неадекватно реагував на одинакові порушення і невезіння та неточність у завершальних ударах Бути, Сачка, Шараби, а порою впевнена гра Медіна звели нанівець всі потуги забити гол з гри. Про обидва пенальті окрема мова,- Ротаня збив не Новак, а Джуда, та думаю він все робив правильно, бо грав у мяч, вибиваючи його у підкаті в аут. А про удар з точки Трішовича скажу таке - бив він на силу у той самий кут що й собакам Павлова, а Медін мабуть задивився до дир касету з тим матчем. Загалом, з пенальті треба шо-то рішати: у нас має бути 3-4 першокласних пеналтисти, хоча б Ганцарчик, Джуда, чи навіть Сашка Гуменюк - чим він не Чілаверт? Протягом гри підходили якісь мужики, казали, що вони самі родом з "Волині", але їх не пускають до нас, бо вони купили квитки (на місця за воротами вхід безплатний). Фашист спробував перетерти з мєнтами - все одно не пустили, паскуди. В другому таймі зарядила злива, майже така сама, як в Луцьку на "Чорноморці". Фашист - у 2 половині гри Мефодіч поміняв Рикуна на Радченка і господарі перехопили ініціативу, бо у нас зявились вільні зони у центрі, повязані з заміною Чеботаря. Самий небезпечний удар був у виконанні Бути, що добивав мяч після розіграшу кутового і вдалої гри Медіна. Дніпряни ж мяч розігрували чудово, а коли справа йшла до завершального удару, то ми мимоволі за воротами ловили дике ха-ха і з надією чекали покари від наших за такі відверті постріли у молоко з вигідних позицій. Ближче до завершення Дніпро почав грати на відбій, не забуваючи гостро контратакувати, але при любій нагоді тягнучи час і вибиваючи круглого в аут. Єдина ідеальна комбінація в контрі була завершена ударом Назаренка головою в упор, але з офсайда. Варто також виділити Андрієнко - грав дуже ефектно і не раз створював небезпеку біля наших воріт. Наші ж, повторюсь, грали непогано, але зрозумійте самі, як то грати з Дніпром при 0-1, незабитому пенальті, трошки бикуватому суддівстві, без вилученого Мітіча і коли мяч буквально приходилось вицарапувати у дніпрян. Десь під кінець гри підійшов до нас Чабан (тренер воротарів), каже - "б...ь, хтів щось Ганцарчику сказати, а ті уроди не підпускають, ще й грозять в каталажку забрати..." Футбол був цікавим, суддя сволоч, а "Волинь" таки програла. Про дорогу назад Фашист просив не писати, скажу тільки, що все було екстремально і пізнавально. Фашист - та що там писати, - я матюкався, поки не заснув-на нічию ми точно заслуговували, але... Меньше з тим - дякуємо команді та керівництву за сприяння у швидкому попаданні у рідні пампаси і смачну вечерю. Резюме (саммарі, так би мовити). Ну, мені сподобалось... Шкода тільки, що вперше за час відвідування мною виїзних матчів "Волинь" програла. Але магазин "Господарочка", батончики "Йома-йо", кукурудза і проспект Карла Маркса залишили помітний слід у моєму щирому серці. Як тільки буде можливість поїхати ще кудись - із задоволенням. Слава! Фашист - Стопудово. Вдаримо виїздами по розгільдяйству, піжонству, наркоманії, расизму та жидам! Сармат і Фашист P.S. Панове, їздіть на виїзди! Бо коли на більшість матчів їздить всього один фанат - це добре, але несолідно. Дніпровці он до Ужгорода двадцять чоловік направили. А коли ми разом - ми сила!