"Борисфен" — "Волинь" 1:0, 24 квітня 2005

Матч у Борисполі був певним чином визначальним для "Волині". Враховуючи останні результати "Борисфена" з лідерами українського чемпіонату, побоювання щодо підсумку гри викликали у тренерів лучан обґрунтовані побоювання, а втрата очок у попередньому матчі з запорізьким "Металургом" лише підсилювала хвилювання і фахівців, і уболівальників. Ще перед початком гри вразила якість газону на стадіоні "Колос" - рихле, усе в ямах, із здертими полосами трав'яного покрову - навіть у чемпіонаті області на таких полях не грають. І якість поля з перших же хвилин почала вносити свої корективи у гру "Волині" - спрогнозувати куди полетить м'яч для лучан було великою загадкою, обробити ж його також практично неможливо - серед ям та горбів техніку особливо не продемонструєш. Тому у першій половині першого тайму гострих моментів практично не виникало - "Волинь" хоч і атакувала, але борисфенівці чітко ліквідовували загрозу у своєму штрафному. В таких умовах "Волинь" вирішила застосувати "дальню" артилерію - небезпечно пробивали з-за меж штрафного Донець, Сачко, Бута й Трішовіч, проте усі їх удари цілі так і не досягли. Індивідуальні ж дії Круніча й Бути іноді завершалися навісами у володіння Деонаса, але частіше м'яч втрачався на підходах до карної зони "Борисфена". Показовим є момент, котрий виник на 18 хвилині - Круніч прийняв м'яч, прокинув під себе, накрутив трьох захисників і мав би виходити сам на сам із голкіпером. Але шкіряний застряг у ямі і небезпеки як не бувало... Господарі ж першого удару по воротам "Волині" завдали лише на 21-й хвилині гри, коли Трусевич пробив з кута штрафного майданчика - надто неточно. Та після цього "Волинь" і далі тримала ініціативу у своїх руках, але реалізувати її так і не змогла. Помітно нервував й наставник лучан Віталій Кварцяний - на 40-й хвилині він випустив замість Донця другого форварда Сашу Мітіча. А за дві хвилини волиняни втратили найреальніший шанс відзначитися - Сачко підхопив м'яч на половині поля господарів, проотягнув його крізь трьох захисників, обвів четвертого й витягнув на себе голкіпера. Збоку набігав Мітіч, перед яким були лише пусті ворота, але Василь вирішив пробити сам і вийшло це в нього не найкращим чином - площа обстрілу була невелика і м'яч пройшов за кілька сантиметрів від стійки. Тож перший тайм так і закінчився з нулями на табло. На початку другого тайму біля бориспільчани втратили стовідсоткову нагоду відзначитися - Деркач скористався помилкою луцьких захисників, проскочив у штрафний майданчик і пробив по воротам. На щастя Гуменюк, котрий вийшов на перехоплення зреагував на удар з двох метрів і ліквідував загрозу. В атаці ж у "Волині" нічого надзвичайного так і не виходило, хоча територіальна і ігрова перевага була на нашому боці. Тому гол, котрий лучани пропустили на 54-й хвилині виглядав як абсолютна дурниця. Але винні у цьому перш за все самі захисники - після дальнього навісу Чеботарь і Джудовіч не розібралися хто прийматиме м'яч, хоча за логікою його повинен був вибивати Міодраг, адже поряд був нападник суперника. Проте поки лучани роздумували, Левига підхопив предмет суперечки, обвів безпорадного в такій ситуації Гуменюка й пробив - 1:0. Спеціальний "заворітній" хлопчик поповз по драбині на "табло" міняти табличку результату... Відразу після цього Віталій Кварцяний замінив неефективного у "городньому" футболі Круніча на Романа Жерша. А далі почалося - лучани насіли на ворота господарів і за десять хвилин створили моментів на три гри вперед. Спочатку Мітіч пробивав точно у нижній правий кут воріт - Деонас невідомо як але м'яч витягнув. Кілька навісів і уже захисники господарів гасять пожежу своєю масовою присутністю у штрафному. Сачко замикає кутовий - здається гол, але знову воротар рятує "Борисфен". До атаки підключився Папа Гуейє - пройшов трьох захисників, увірвався у штрафний, обробив м'яч і пробив - Деонас бере і цей невідпорний удар. На 75-й хвилині Тааві Ряхн пробив з-за меж штрафного - м'яч летів точно у "дев'ятку" але голкіпер у фантастичному стрибку кінчиками пальців переводить його на кутовий. Склалося таке враження, що бориспільці не тільки садили картоплю на полі, але й перед грою "зашаманили" свого воротаря розом з воротами. В останні хвилини господарі мали кілька нагод збільшити свою перевагу - "Волинь" пішла уперед і на страховці залишалися лише двоє захисників - проте Олександр Гуменюк діяв наднадійно і узяв кілька ударів з близької відстані. З іншого боку, почав "чудити" арбітр. До хвилини 80-ї його робота не викликала жодних нарікань, проте якась скажена бориспільська бджола так вкусила пана Мосічука, що він почав свистіти суто у бік воріт лучан. Найбільше здивування викликав штрафний, призначений за найчистіший підкат у виконанні Джудовіча. Останні хвилини матчу пройшли в атаках "Волині" і ще один стовідсотковий момент втратив Василь Сачко, котрий з кількох метрів пробив повз стійку. Чотири доданих хвилини так нічого й не змінили - 0:1 і волиняни покидали поле у пригніченому настрої.