ФК Волинь — ФК Ворскла-Нафтогаз 0:1, 27 липня 2003

І знову розпочнемо з приємного - як ми і повідомляли, Самір Алієв повернувся до Луцька, і провів в неділю всі 90 хвилин. Провів майже відмінно, ось тільки відзначитись не вдалося. Отже, проблема супертехнічного гостроатакуючого форварда вирішена принаймні до кінця року. А тепер про гру. У день матчу майже в усіх розробників, включаючи аспірантів, було передчуття, що сьогодні "Волинь" виграє. Як сказав Кварцяний на прес-конференції, та сама думка промайнула і в нього. Так, в принципі, по логіці подій на полі і мало бути. Але по тій же ж логіці в ЧУ ніхто не повинен вигравати у "Динамо"... Стартовий розклад волинян знову зазнав кардинальних змін: Балицький, Поляков, Комзюк ззаду, Гулієв - десь між опорним і центром, центральний півзахисник - Сачко!, зліва Митрофанов, справа - Ісмайлов, під - Ланько, спереду - Сіанкам та Алієв. Сіанкама Кварцяний, схоже, спеціально випускає на перший тайм, коли всі ще свіжі і йде багато боротьби. В ній то Ерні, зі своїми недитячими габаритами і повинен проявляти себе, щоб у другому таймі виснажені захисники провтикали ривок, наприклад, Алієва... Поборовся Ернест добряче, але, як сказав Кварцяний, за м'яч толком зачепитися не міг і грав, в основному, спиною до воріт. Полтавчани ж розтянули 5 душ по всій лінії захисту і ще одного поставили бігати перед ними. Попереду майорів чорний і наглий Лакі Ідахор, до якого час від часу прилучався учасник змагань серед колективів фізичної культури штату Сан Паоло - хитрий Фронтіні. Улюбленець луцької торсиди - Мозес Молонго так і залишився на лавці, нагадавши про себе лише на 90-ій хвилині, коли разом з іншим НЗ "Ворскли" вскочив і почав несамовити радіти голу Ідахора. Після 20 хвилин сумбура почали промальовуватись осмислені атаки волиняк. В більшості з них заводилою був Алієв, який накручував по декілька полтавських "німців" і непогано відпасовував партнерам. Один такий пас припав на Вітю Ланька, але білорус з декількох метрів головою пробив повх ворота. Взагалі, Ланько досить непогано розпочав матч, брав участь в усіх атакувальних комбінаціях, але під кінець тайму його молодецький запал дещо згас. Останню нагоду забити до перерви наші прохлопали під кінець тайму: після серії тичків і рикошетів м'яч відскочив до Сіанкама, Ернест пробив через себе, кулька потрапила до Алієва, який зходу намагався вдарити у ближній кут. Удар не вийшов. Описувати всі події другого тайму - це переводняк місця і нервів. Чим ближче було до кінця гри, тим більше наші почали "пірнати" у штрафному майдані гостей. Тому, коли Алієва дійсно трохи перечіпили, суддя пенальті давати не став. Сачка, після "перевиховання" у півзахисті, повернули в напад. Туди ж, з появою на полі Гончаренка, змістився і Фаррух Ісмайлов. Разом з Алієвим вони і створювали моменти для взяття полтавських воріт. Та все марно. Було ще 2 штрафних із забійної відстані. Але перший удар прийшовся спочатку в стінку, а потім в небо, а при пробитті другого Алієв трохи підслизнувся і вдарив неточно. "Ворскла" ж все вичікувала і дочекалася - подача зліва, Рома Нестеренко на перехоплення не пішов, Маковей з 5 метрів б'є у поперечину. Першим на добиванні був Ідахор... Справжніх шансів зрівняти рахунок "Волинь" вже не мала. Як результат - одне очко в чотирьох іграх і останній місце в таблиці. Але, як кажуть в таких випадках наші лаборанти: не сцять, земля буде наша!