Волинь — Оболонь 1:1, 9 листопада 2003

В 13-му чемпіонаті "Волинь" і "Оболонь" помінялись ролями - кияни, взявши стратегічно важливі 3 очки у Полтаві, перейшли до когорти міцних середняків і зараз впевнено йдуть на 6-му місці, а "Волинь" принципово набирає очки виключно вдома і тому всіма силами намагається не вляпатись у першу лігу.Минулого року оболонські вболівальники так і не доїхали до "Авангарду" - славна луцька міліція ще до матчу застукала їх у нетверезому стані (Який жах! П'яні вболівальники! :-о) і запропонувала їм з'їздити додому. Мабуть, з огляду на ті давні події, керівники-організатори київського клубу заздалегідь зв'язались із своїми луцькими колегами і попросили їх, "во ізбєжаніє" чергової попойки, організувати для грифонів (так себе кличуть фани "пива") культурну програму. Відповідальним за цю місію був призначений Фашист. Про походи грифонів в музей, кіно і зоопарк Саня розкаже якось сам на форумі, ми ж лише додамо, що приїхали вони спецальним клубним автобусом - оболонські боси не жаліють нічого, аби тільки загнати народ на стадіон. Ентузіастів типу нашого Костяна чи Деренежера, які самі шукають бус на виїзд і народ для нього, там явно немає. Повертаємось до гри, якої в цей день було трохи замало. Петро Слободян перед кожним виїзним матчем стоїть перед дилемою: зіграти на контр-атаках чи опустити м'яч на землю (півзахист в нього занизький) і нав'язати супернику свою гру. Але завжди виходить шось середнє - оболонці грають низом і на контр-атаках. Так було і сьогодні. Поки волинякі шукали навісами Сачка, "пальтом" якого був Нівінський, гості організували дві контри, після яких Терещенко мав би бути автором дубля. Спочатку грізний оболонський форвард трохи завагався з ударом після того, як Фері з Ахмедовим ловили його в офсайд, а через 3 хвилини, після пасу п'ятою Драголюка, "десятка" "Оболоні" знову вискочив сам на Гуменюка, але той вчасно вийшов з рамки і ліквідував момент небезпеки. Старання екс-чорномора Терещенка були винагороджені на 43-ій хвилині: подача з кутового, удар головю з 8 метрів у правий кут, гол. До цього моменту територіальною перевагою володіла "Волинь", вижати з неї щось матеріальне, не виходило. Був момент в Алієва - після націленого навісу Гулієва Самір бив головою в дальній кут - трохи неточно, і ще Сачко небезпечно стріляв вздовж воріт, але нога ані того ж Алієва, ані когось іншого в потрібному місці не опинилась. Після перерви вияснилось, що у нас в команді купа дотепних хлопців: хтось брав м'яч і пробував сам протягнути його до штрафної площі суперника, хтось подавав кутові в ноги перекриваючому захиснику, від когось м'яч відлітав як від форуму Шуріка, а хтось принципово вирішив розбити ліхтарі на "Авангарді". Гості в цей момент створювали контр-атаки, влітали у відкриті суперником зони, виходили 4 в 3 і 3 в 2, але великою винахідливістю теж не відрізнялись, а тому в корні пороли свої потенційні моменти. Цирк тривав до 83-ої хвилини - в ситуації, як 2 краплі схожій на першотаймову, після прострілу-навісу Гулієва головою забив Алієв. І тут понеслось: Камал, який після заміни Митрофанова повернувся на свою майже забуту праву бровку, виявляється ще може обігрувати по два-три гравці супреника, в Едді Домбрайе ще не пропало вміння роздавати паси в центрі поля, Вася почав вигравати другий поверх в капітана Нівінського, Гончаренко став вішати не на Мать-героїню з меморіалу, а по складній для Романенка траєкторії на своїх форвардів, і навіть Фері ще може наздогнати якогось Міщенка. Після голу Алієва "Волинь" створила моментів і напівмоментів, мабуть, більше, аніж до нього, та і сам фінальний штурм був схожий саме на штурм, а не тягання кота за хвіст. Але все це було вже запізно. Підступний Курганов свиснув і зафіксував нічию. Що ж будемо чекати весни і результатів, які вона принесе. Вже зараз планується приїзд до Луьцка пари-трійки популярних футболерів, прізвища яких ми вам скоро повідомим. Сподіваймося на краще. Підстави для цього є, лабораторія "атвічає".