ФК Волинь — Металург З 1:0, 4 жовтня 2003

Запорізький "Металург" прилетів до Луцька доводити невипадковість того, що недарма минулого сезону йому вдалось привезти додому 3 очки зароблених на місцевому "Авангарді". Про серйозність намірів гостей говорив і той факт, що у переддень матчу під час вечірньої прогулянки, футболісти "Металурга" десятою дорогою обминали всі місцеві генделики. Відразу ж відчувається тренерська рука Михайла Фоменка, це Вам не якийсь "Кіт" із Хорватії (Для юних шанувальників футболу нагадаємо, що десять років тому Фоменку, який тренував київське "Динамо", вдалося перемогти саму "Барселону", а команди типу "Металург" він взагалі тонами обігрував, про "Волинь" ми звісно промовчимо). А шо "Волинь"? А для "Волині" це був ледь не останній шанс добитися перемоги і нарешті покинути зону вильоту. Впринципі іншого результату волинські вболівальники сприйняти не змогли б. Саме тому луцька команда вийшла на футбольне поле зарядженою на всі 100% і таки добилась свого, але про все по-порядку... Тактична схема розташування футболістів "Волині", які розпочинали матч, була традиційною: три захисники (Ахмєдов, Розгон, Гулієв) та три нападаники (Ісмайлов, Сачко, Алієв), всі інші гравці утворили півзахист команди. Початок поєдинку був за нашими, вони ж створили і перший небезпечний момент у матчі, - це Сачко головою (ну а як же іще?) скинув м'яча Алієву, але лідер азербайджаської збірної у рамку не влучив. "Волинь" і надалі контролювала пербіг подій на полі, весь час намагаючись атакувати. Це й не дивно, адже запорізці відрядили у оборону 9-ох футболістів, залишивши попереду лише Юрія Целих та бразильця Фабіо. Саме останній мав створювати біля воріт "Волині" небезпечні моменти після контратак своєї команди, але у більшості випадків залишався в положенні поза грою. Перебіг матчу став цікавішим коли Віталій Кварцяний замінив інертного Гончаренка Вованом Гащиним. Не встиг Ганц війти у гру, як його тут же збили (слід зазначити, що металурги на протязі всього матчу діяли дуже грубо, проте арбітр з "буржуйським" прізвищем Коваленко був надто лояльним), але стандарти цього вечора у наших відверто не йшли. Не пройшло і декілька хвилин, як Вован після скидки головою від Домбраї завдавав невідпорного удару з носка, але м'яч пройшов на 7 сантиметрів вище поперечини металургійних воріт. Чим менше часу залишалося до закінчення першого тайму, тим більше луцькі футболісти намагалися забити запоріжцям гол. На 40-й хвилині на ударну позицію виривався Ісмайлов, але замість удару по воротам, вирішив віддати пас туди, де нікого з наших не було. Ще через хвилину футболістам "Волині" вдалася блискавична контратака, яку мав завершувати Алієв. Намагаючись скоротити кут обстрілу, ворота залишив словацький кіпер гостей Золна, і Саміру таки вдалось пробити повз воротаря. М'яч уже котився в порожні ворота, а весь стадіон приготувався кричати, тільки замість слова "ГОЛ!" всі почули слово "Бл..ь!", так як смугастий пройшов в лічених сантиметрах поруч із стійкою воріт. Початок другого тайму був продовженням кінця першого. "Волинь" всіма силами аткувала, а "Металург" оборонявся. Чудовий момент втратив Ісмайлов, який протягнув м'яч поперек поля і пробив з 22-х метрів, але айзера підвела неточність. Через кілька хвилин суддя призначив вільний майже на лінії штрафного запорізців, знову завершального удару завдавав Ісмайлов і знову неточно. В районі 65-ої хвилини після дальнього удару когось із наших футболістів м'яч знайшов у штрафному майданчику руку гравця "Меалурга". Свисток судді у цей момент промовчав, але не промовчали луцькі вболівальники, які дружно назвали суддю негарним словом. Оборотка від гравців "Металурга" послідувала миттєво і Модебадзе, який опинився сам перед воротами "Волині", просто був зобов'язаний забивати, але щастя було на нашому боці і шкіряна куля просвистіла над поперечиною. А єдиний гол у матчі вийшов не зовсім логічним: капітан господарів Митрофанов зробив навіс з лівого флангу, Панас, який вийщов на заміну, продовжив політ м'яча, а Сачко з розвороту коряво пробив. М'яч прокотився повз дезорієнтованого Золну і вдарившись об штангу закотився за лінію воріт, де його миттєво накрив той же Золна. Лайнсмен піднімає прапорець фіксуючи взяття воріт і головний суддя вказує не центр поля, за що попадає в оточення запорізьких футблістів. Хто правий, а хто ні вияснялося хвилини три, після чого суддя ще раз показав на центр і гра продовжилась. Футболісти "Металурга" активізувались і пішли в атаку, але нічого небезпечного створити не зуміли. Одного разу надійно зіграв Роман Нестеренко вибивши м'яч з-під поперечини, і ще один раз після розіграшу кутового запорізці не влучили у рамку. Значно реальніший шанс відзначитись мали футболісти "Волині", це Ланько у доданий арбітром час ледь дотягнувшись до м'яча пробив по воротах, але чудо-сейв продемонстрував Золна. Після фінального свистка радості футболістів і вболівальників не було меж, адже "Волинь" нарешті покинула небезпечну зону і має всі посилання для того, щоб закінчити перше коло на мажорній ноті.