Волинь — Динамо 0:2, 19 травня 2004

За підрахунками нашої лабораторії шанси киян на чемпіонство розцінювались як 99,99/100. В те, що їх зможе наздогнати "Шахтар", вірили, мабуть, тільки Р. Ахметов і В. Межейко. Дива не сталось і динамівці водинадцяте отримали золоті медалі першості. За словами самого Михайличенка, в першу чергу гості прагнули уважно зіграти у захисті. У їхньому складі вийшло відразу 5 номінальних захисників: Федоров персонально дивився за Сачком, Гусін не зводив очей з Мітіча, Дмитрулін діяв справа, Каддурі - зліва, а Гавранчич просто лякав всіх одним своїм видом на місці ліберо. Опорний хав Руля Бідненко підтримував тріо атакуючий півзахисників - Рінкона, Черната і Белькевича. Єдиним форвардом виступав узбек Шацьких. Кварцяний запропонував такі метаморфози: до Джудовіча і Ахмедова у захист було відряджено Сашу Трішовіча, улюблене місце якого - лівий край - зайняв Рома Жерш. Справа на радість волинських фанаток знову вийшов Ернест Сіанкам. Відіграв, можливо, й непогано, але своїм головним козирем (ураганною швидкістю, а не те що ви подумали) так толком і не скористувався і часом недопрацьовував у захисті. В центрі грали Тааві і Боря Чеботарь, який, певне, мав додаткову мотивацію у цьому матчі (Боря тричі був на перегляді в київському "Динамо", але кияни так і не наважились запросити його до себе). Перед ними гру в'язав Едді Домбрайє, у нападі - Сачко і Мітіч. Найцікавіше те, що територіальною перевагою та ініціативою у матчі володіла саме "Волинь". Чи це був такий задум зіграти на контратаках, чи це просто так вийшло, - достеменно невідомо. Але в перші 30 хвилин моменти біля володінь Гуменюка не виникали. Хоча не можна сказати, що вони часто виникали поблизу воріт Шовковського. Перша нагода була в Чеботаря - після кутового з правого флангу м'яч винесли прямо на Бориса, а той відразу бити не став і якогось поліз в натовп. Куля відскочила до Мітіча, але і йому проробити не дали. Гол же ж, як і водиться, виник з нічого, і став наслідком якраз контратаки. Мітіч атакував по центру і був трохи збитий в штрафному майданчику гостей. На пенальті момент, може, і не тягнув, але його наслідки були плачевні. Довгим пасом динамівці запустили по флангу Бадра Каддурі. За великого бажання свого майже земляка зміг би дістати Сіанкам, та мароканець м'яч втратив, потім знову заволодів, навісив на Шацьких, узбек скинув під удар Чернату і той з 16 метрів зовнішньою стороною стопи пробив у кут. Гуменюк навіть і не рипнувся. Мемент двічі непримєний з огляду на те, що відтепер для виправлення становища вперед слід було відряджати наших опорних півзахисників і гості могли б раз за разом ловити нас на контратаках. В першому таймі наші зіграли ще більш-менш акуратно, але без моментів, і вперед полізли у таймі другому. Після перерви на "Авангарді" відбулася давноочікувана поява Олександра Лужанкова. Замінив він на правому фланзі Ернеста Сіанкама. Білорус відіграв просто і правильно і за оцінкою Кварцяного був кращим серед півзахисників. Волиняки пішли в атаку і почали отримувати за це кинджальні контратаки гостей. На Гуменюка сам на сам або близького того виходили Шацьких, Ринкон, Чернат, та били вони або мимо, або у воротаря "Волині". Відзначились же ж кияни тільки раз. Після подачі кутового м'яч довго тягався в ногах футболістів і викотився у сітку воріт Гуменюка, всі біло-блакитні відразу кинулись цілувати Гуся. Це означало, що Андрій Гусін забив гол, який зняв питання про переможця. У господарів небезпека нагніталась з правого краю, де розійшовся Лужанков. Сашко постійно тероризував гостей своїми випалами і подачами. Одного разу метрів з 20 сам приложився до м'яча і по діагоналі ледь не запустив його під поперечину. Саме він став причиною того, що більш атакуючого Каддурі замінили на захисного Несмачного. Потім після подачі справа все того ж Лужанкова з 10 метрів бив головою Домбрайє. Був момент у Саши Мітіча. Та найреальніша нагода була у Ланька. Білорус продерся майже до воротарської замахнуся аби пробити і був пошло збитий підкатом ззаду зграєю динамівських захисників. Епізод, який в культурних країнах карається пенальті і мінімум жовтою карткою, товариш Подушкін розцінив як ігровий. За це арбітр був звинувачений трибунами в підлабузництві до керівництва ФФУ і нетрадиційній сексуальній орієнтації. В останні 5 хвилин на поле вийшов Ковалець. Сергій згадав старі добрі часи, майстерно пройшов декілька захисників і вийшов сам на сам - в останній момент Федоров у підкаті вибив в нього з-під ноги м'яч. Ще був штрафний за знос Мітіча. Трішовіч від душі приложився до кулі, але в рамку не влучив. Кияни херили свої численні моменти на рівному місці. Так що у цьому відкритому футболі волиняки виглядали досить пристойно. "Волинь" програла чемпіону. Пацани дійсно боролись, старались та забити не вийшло. Лабораторія авторитетно засвідчує, що перспектива в цієї команди є. На неї і будем розраховувати в 14-му чемпіонаті.