Карпати — Волинь 0:1, 27 березня 2004

Цьогорічне галицько-волинське дербі привернуло увагу всієї України, заливши в тіні такі традиційні чемпіонатські’сливки" як Київ-Донецьк і Дніпропетровськ-Кривий Ріг. Перший Національний організував зі Львова пряму трансляцію і явно не прогадав - на полі "України" була така бойня, аналогів якої в нашому чемпі можна перелічити на пальцях однієї ноги. Як водиться, гру було забезпечено відповідним антуражем і сапортом. З Луцька вирушили 1 автобус, 3 буси, десяток авто вболівальників і один міні-вен "братви" Столяра. Змішавшись з місцевою волинською діаспорою вони утворили банду розміром десь в 100 морд. Львівські болєли теж не обминули увагою таку подію, хоча ультраправа купка проігнорувала 1-ий тайм в знак протесту проти відмови свого клубу від участі в Кубку Інтертото. З таким же ж успіхом вони могли б бойкотувати телетрансляції виступів Кучми, протестуючи проти його політики, або не їсти півдня хліб і булки в знак непримиреності із хлібною кризою у країні. Але в цілому картина склалась досить калоритна - зелено-білий кусок стадіону і один малиново-чорний-білий сектор. "Волинь" знову підсилилась, вчергове дозаявивши в останній момент кілька гравців. Серед них був 3-кратний кандидат в київське "Динамо" - кращий гравець Молдови 2002 Борис Чеботару і ще "вчорашній" гравець "Карпат" Євген Назаров. А загалом Кварцяний виставив на суд такий склад: Золна, в захисті Ряхн, Ахмедов і Міодраг Джудовіч (замінив травмованого Ганцарчіка), Трефиловський і Савінов - опорні, Чеботару підмінив в центрі ще травмованого Домбрайє, Гулієв і Трішовіч - на флангах, Сачко і Ковалець - спереду. З Назаровим вийшов невеликий курйоз - спочатку саме Євген вийшов у стартовому складі, але номер і прізвище в нього були трохи пальоними і відвалювались від футболки, тому замість нього відразу ж вийшов Гулієв. В загальний лік замін такий нюанс, кажуть, не йде. Зтроєний центр у вигляді гарячого Ряхна, юного Трефиловського і дядька Чеботару повинен був різати хвилі атак господарів і присікати спроби Хоми і Мізіна організовувати гру своєї команди з глибини. В результаті, центром "Карпати" атакували рідко, віддаючи перевагу фланговим проходам, прострілам і навісам. Але варто було львів'янам опустити м'яч і почати комбінувати, як відразу ж виникали небезпечні моменти. На флангах у львів'ян були прошляплений модлдованам Ковальчук і наш Серьога Гончаренко. Гончарік бувших партнерів сильно не грузив, а от Ковальчук трохи повозив по розмоклому полю наших захисників. Камал Гулієв, відчуваючи провину за матч із "Зіркою", рвав і мітав на свому правому краї. На лівому ж ми вперше побачили Александра Трішовіча. Не дарма Кварцяний декілька разів казав, що зліва в нас є дуже серйозний гравець, хай но він тільки від травми оклигає. Трішович робив сміливі рейди лівим краєм, довго не роздумуючи йшов на 2-3 суперників і, як не дивно, досить часто їх обігрував. Сергій Ковалець, граючи проти своєї колишньої команди, виконував подвійний об'єм роботи - зв'язував атакуючі дії "Волині" в центрі поля і допомагав Сачку на вістрі. Перевагу з перших хвилин захопили "Карпати", зводячи свої атаки до постійних навісів і прострілів. Волиняки, маючи у складі декілька таких "мущін вище середнього зросту", як Савінов, Ряхн, Джудовіч і Сачко, що постійно відтягувався назад при стандартах, ці дії часто вдало присікали. На 14-ій хвилині у нас в штрафному виникла невелика пожежа - хтось з львів'ян поцілив в штангу, м'яч відскочив до Беньо, та він пробив набагато вище цілі. За три хвилини в нашому карному майданчику знову була купа-мала: спочатку Кабанов, потім Мізін і Кіріце пробували пробити, але в ноги їм кидались по 2-3 гравці "Волині". Кіріце, що пробував бити останнім, таки пробив під поперечину - тут вже дива майстерності показував Золна. Відповідь "Волині" була швидкою і конкретною. Ковалець майже від центра поля зі штрафного навісив на дальню штангу, Джудовіч м'яч прийняв трохи невдало і той відскочив на Сачка - Вася в падінні зходу переправив його в дальній кут. З цього моменту пішла зовсім інша гра. Волиняки стали краще і впевненіше контролювати м'яч в центрі поля, сумбур в їхніх діях зник, а темп атак галичан вдало гасився нашими хавами. Розійшовся Ковалець, до кінця тайму два непоганих моменти створив Гулієв - спочатку Камал після рейду флангом прострілив так, що Налєпі довелось вибивати м'яч з-під поперечини, а потім наш азербайджанець вже цілеспрямовано бив здалеку по воротах - Налєпа в стрибку перевів на кутовий. Друга половина розпочалась з невеликої територіальної переваги господарів, які тими самими навісами прагнули пробитись до володінь Золни. На 50-ій хвилині Мізін вивів на удар Платона і той своїм ударом сколихнув сітку воріт Золни, щоправда із зовнішнього боку. Лучани відповіли атакою Васі Сачка, в якого в останній момент вибили з-під ноги м'яч. Зустрічні атаки команд тривали до середини тайму, доки не сталась трагедія. "Карпати" великими силами розташувались поблизу воріт "Волині", Трефіловський перехопив м'яч і ринувся з партнерами у контратаку. Мізін, намагаючись перервати її ще на чужій половині поля пішов у невиправдано грубий підкат і влучив в опорну ногу Дмитра... За голову схопилися всі гравці "Волині", "Карпат" та й сам Мізін, що отримав за це червону картку - нога в нашого пацана звисала в іншу сторону. Вася Сачко побіг підганяти сонну швидку допомогу, Тарлан намагався хоч якось допомогти Трефиловському до їхнього приходу, підтримуючи зломану ногу... Відкритий подвійний перелом, операція у військовому шпиталі - кар'єра футболіста для Дмитра, який був членом юнацьких збірних України, зараз під великим питанням. Опинившись в більшості такою ціною, "Волинь" остаточно перехопила ініціативу в матчі - Петров перейшов в півзахист, в нападі з'явився Мітіч. Прогалиною в центрі поля, яка виникла через відсутність Мізіна, постійно користались Чеботару, Петров і Гулієв. Двічі після флангових навісів гості могли збільшити рахунок - спочатку Камал подав на Сачка і наш капітан пробив поруч зі штангою, а згодом Мітіч аналогічно вчинив після навісу Трішовіча зліва. "Карпати" продовжували навішувати і бити з дальніх дистанцій, але приціл в хлопців Маркевича цього дня був явно збитий. На останніх секундах Налєпа пішов допомагати своїм партнерам і невдало подав. М'яч перехопив Сачко і збирався перекинути вже в порожні ворота. Сил вистачило, аби тільки катнути землею. На цьому команди і закінчили. "Волинь" дорогою ціною здобула перші виїзні очки цього сезону, нарешті продемонструвавши вже призабуті ті шалені морально-вольові якості, якими славилась ще рік тому. Тепер ми одинадцяті...