Динамо — Волинь 5:1, 12 липня 2003

Повз таку подію як виїзна гра "Волині" з чемпіонами України, ще й у вихідний, ще й у першому турі, адміністрація нашого сайту пройти аж ніяк не могла. У Київ було закинуто більшу половину складу розробників з необхідним обладнанням і провіантом. З іншого боку бусом типу "Івеко" виїхало ще 15 волинськів фанів. Третю групу склав Фашист, який добирався до столиці на собаках. Підібравши ще декілька місцевих жителів-вихідців з Волині, у супроводі ментів ми відправились на 4-ий сектор. Керував цією процесією капітан, який культурно і чемно спілкувався з нами і відразу став другом волинського футболу. Але від пропозиції взяти малиново-чорно-білий шарфік і повболівати разом за "Волинь" він чомусь відмовився... Вийшли команди, дивимось - у футболці під п'ятим номером Коля Волосянко (з цього сезону всі футболки з прізвищами на спині). Оба-на в рот! Він же ще 3 дні тому нам гол у спарингу зі "Спартаком" забив! Жаліють, мабуть, зараз івано-франківці, що зіграли той контрольний матч на "Підшипнику". Для тих, хто в танку, пояснюємо, що Волосянко - це не булька з носу, а екс-гравець збірної та "Динамо". Щоправда, було це давненько, потім Микола пограв і в ЦСКА, і в Маріуполі, і в "Борисфені" в першій лізі... Ми ще про це розкажемо - лабораторія вже готує на нього докладне досьє. Крім Волосянка сюрпризів більше не було, не угледіли ми і Скаченка, про якого всі чули, але ніхто не бачив. Вийшов Балицький у захисті і Бондаренко під нападаючими. Але вони обидва вже випробовувались у вже згаданій грі із "Спартаком". Гулієв пропускав матч через перебір жовтих карток ще у минулому чемпіонаті, у Кривенцова боліла нога, а Алієв досі намагається працевлаштуватися у Німеччині. Кварцяний не став ризикувати і зіграв у 4 захисники - Федюков, Балицький, Розгон, Поляков. Опорний - Волосянко, зліва - Гончаренко, справа - Гащин. Під форвардами - Сачком і Сіанкамом - був Бондаренко. Зразу стало видно, що в центрі явно не вистачає "командира" типу Кривенцова, м'яч у наших там майже не тримався і практично всі атаки господарів закінчувались або ударом, або небезпечним фланговим прострілом-навісом. Надія на те, що "Волинь" перебудує гру вмерла на 10-ій хвилині. А було все так: спочатку Сіанкам в боротьбі перечипив когось з динамівців і зходу отримав першу жовту. Через 2 хвилини наші форварди трохи попресингували київських захисників, м'яч вже котився за бічну лінію, Дмитрулін прикривав його корпусом, Сіанкам побіг за ним і в підкаті хотів залишити кульку у грі. Підкат вийшов не зовсім чистим, Дмитрулін із смертельною міною впав на газон як мішок з гівном, а Абросимов з шаленими очима полетів до Ернеста. Даремно Фері і Балицький намагались йому щось довести - одеський арбітр показав другу жовту і червону картки камерунцю і той, тримаючись за голову, пішов з поля... Через 15 хвилин Ернест переодягнувся і сів у сусідньому секторі в 10 метрах від нас. На нього було шкода дивитись, пацан переживав так, якби програв фінал Ліги Чемпіонів. Ніхто і не каже, що якби не вилучення, то "Волинь" би не програла. Програла б, може з меншим рахунком, може з більшим, бо динамівці нас перегравали впоряді. Суть в іншому - доки судді в Україні будуть такими сцикунами і підхалімами, в Європі нашим клубам нічого не світить. Після цього епізоду гол став справою часу. Кияни атакували з усіх зон, били з усіх відстаней. Двічі Гуменюк витягав "мертві" м'ячі після ударів головою Гусіна, Хацкевич не влучив у ворота з 5 метрів, Федюков виніс м'яч з лінії воріт. Прорвало господарів на 32-ій хвилині - Хацкевич отримав пас від Шацьких і розстріляв Саню Гуменюка з кута воротарської. А під кінець тайму Белькевич лупнув зі штрафного і м'яч по центру влетів у ворота - Гуменюк з рамки виходити не став і вже за мить був дезорієнтований купою народу у власній воротарській. Можна додати, що відразу після вилучення Сіанкама, Кварцяний замінив молодого Вовку Бондаренка, який не ніяк не міг зачепитись у центрі поля за м'яч, на Фаруха Ісмаілова. Слід сказати, що Ісмаілов зіграв досить непогано, сміливо брав на себе ініціативу, йшов на двох-трьох динамівців, боровся за всі відскоки. Моментів у наших практично не було. Гончаренко бив з-за меж штрафного, Ісмайлов непогано вішав на Сачка, але поки Василь зупиняв м'яч, його у нього відібрали. Це практично все. Потенційно небезпечним міг стати вихід 3 в 3, коли Гащин, Сачко та Ісмайлов вибігали на тріо київських захисників. Але Володимира завалили підкатом ззаду. Жовту картку, звичайно, за таке давати не стали, а обмежились надсуворим усним попередженням. З початку другого тайму Володимирович вирішив піти ва-банк і замість захисника Балицького випустив атакуючого хава (номінального нападника) Панаса. "Волинь" навіть захопила на деякий час ініціативу, створила пару моментів і ... пропустила. Несмачний вийшов по своєму флангу на Гуменюка і загнав третього у дальній кут. Ми відразу відповіли - Панас отримує передачу з глибин нашого півзахисту доходить до лицьової, прострілює і Гавранчич зрізає у свої ворота. Записали м'яч на югослава, хоча могли б і на нашого - знаєте як пацану приємно б було. Потім був ще момент у Фаруха Ісмаілова: після навісу він з невеликою відстані ножицями пробивав через себе у ближній кут, але якраз там і опинився Рева. Перераховувати моменти киян немає смислу. Скажемо лише, що їх було багато. Якби не Саня, було б зовсім негарно. Четвертий гол динамівці забили після своєї класичної комбінації: Белькевич навісив на дальню штангу, звідти Лєко головою накинув на лінію воротарської, Гусєв б'є, Гуменюк парирує, Шацьких добиває. Через 5 хвилин чергова прикрість: Белькевич виконує штрафний з правого кута штрафного майданчика, Олександр Гуменюк, вже пам'ятаючи такий штрафний у першому таймі, трохи виходить з рамки на перехоплення подачі, а хітрий білорус не подає, а б'є. І б'є прямо під поперечину. Ще було Мелащенко забив, але в нього офсайд зафіксували. Враження від матчу трохи кращі за рахунок. Ну, по-перше, команда не порозбігалась - це вже добре. Плюс, все-таки ми підсилились, бо Волосянко, Балицький та Ісмаілов замість Саміра та Юри Дуди - не найгірший варіант. До того ж дозаявочна кампанія триває. Хоч Володимирович і казав, що Київ сьогодні нас навіть пожалів, робив він це явно з авансом і гостьовою скромністю (Після кубкової гри-відповіді теж казав, що нам не стидно програти "Динамо" з будь-яким рахунком). Що було цікавого на стадіоні під час гри? Ми кричали, співали і розмахували розами, менти стояли навколо нас і якось нервово підривались на традиційні "суддя-підарас" або "Динамо-параша". Ще якийсь Вася із сусіднього сектора (в нього навіть на футболці було написано Кардаш) після кожного голу підривався з місця і, єхидно посміхаючись, щось ляпав в нашу сторону разом із ще одним забуханим чортом в клоунському ковпаку. У відповідь він бачив два десятки факунів від нашої щирої делегації і чемно відвертався. А в цілому, з'їздили непогано, от тільки Фашиста перед матчем мусора в місті три рази шарпали - кажуть, сильно вже морда ліца у нього підозріла. Мабуть, орієнтіровочку від наших органів отримали...