Динамо — Волинь 1:0, 28 жовтня 2003

Зазвичай на матчі проти грандів будь-яка команда виходить з підвищеним рівнем адреналіну в крові та з великим бажанням дати бій опоненту, який є значно вищим за класом і за вартістю гравців. Але, як правило, це бажання зникає вже після першого пропущеного гола: команда швидко забуває про свої бойові наміри і переходить в масований захист, тупо граючи на відбій. Дане правило стосується багатьох представників вищої ліги, але тільки не "Волині". Завдяки двічі нещасливому жеребу (гра проти чинного володаря Кубку України, та ще й на його полі) лучанам вже не було чого втрачати, залишалося лише зіграти в своє задоволення і показати все, на що вони варті. Відразу після жеребкування Віталій Кварцяний заявив, що побити "Динамо" в Києві буде дуже проблематично (точніше - майже неможливо)... Через те, що робочий тиждень був самому розпалі, до столиці на підтримку команди ніхто з фанів не поїхав, доручивши цей священний обов'язок місцевим представникам волинської діаспори. Та й київські вболівальники особливо не поспішали на стадіон - за версією ПФЛ на трибунах сиділо (стояло) близько 1500 чоловік. Для штучного загострення інтриги в матчі тренер "Динамо" дядя Льоша, відомий в офіційних колах як Олексій Михайліченко, підступно вдався до легкої провокації і виставив на матч експериментальний склад, куди увійшли постійні мешканці лави запасних основної команди та перспективні гравці з "Динамо-2". На всяк випадок для підстраховки (якщо дублери раптом почнуть гнати лажу) в якості запасних залишились мерзнути поряд із тренерами Шовковський, Белькевич, Рінкон, Шацьких і Пеєв, які чесно заслужили відпочинок після останнього виснажливого матчу в Лізі Чемпіонів. "Волинь" не стала тягати кота за хвіст з метою досконаліше вивчити манеру гри "полегшеної версії" флагмана вітчизняного футболу і з самого початку сміливо пішла в атаки, не забуваючи завершити їх ударами з різної відстані з метою перевірити кваліфікацію Реви. А чого там вивчати, коли протягом року вже вп'яте зустрічаєшся з тим самим суперником? Динамівці явно не очікували такого перебігу подій і тому легко дозволили Ланьку і Домбрайє нанести удари на перших хвилинах матчу. Віталік поспішив і десь так з 25-ти метрів пробив дуже неточно, а ось Едді спромігся вискочити по правому флангу на лінію штрафної та від щирого негритянського серця влупив по воротах. На щастя для киян, смугастий просвистів поруч зі стійкою. Господарі поля одразу відповіли контратакою, яку успішно запоров Мілевський. Наші в свою чергу виводили по черзі на ударну позицію Сачка, Алієва і Гончаренка - дальні удари не принесли успіху. Так воно і пішло: атака на атаку, але у "Динамо" це виходило частіше і небезпечніше (клас є клас), що і призвело врешті решт до голу на 30-й хвилині. Одразу після небезпечного виходу Ланька сам на сам із Ревою, в якому верх взяв голкіпер, Оніщенко далеким пострілом відправив м'яч в штрафну "Волині", де його прийняв Гусев. Накрутивши двох захисників лучан, він відкинув кульку під удар Мелащенку - той не схибив, сильно пробивши в ближній кут. Ромич, на жаль, не встиг толком зреагувати - 1:0 на користь господарів. Трохи згодом йому вдалося певною мірою реабілітуватися, врятувавши команду після небезпечного удару Лєко прямісенько в "дев'ятку" метрів з 20-ти. Завершився перший тайм неточним пострілом Гіоане. В другій половині зустрічі "Волинь" значно додала обертів. В перерві Володимирович вніс необхідні корективи в гру, провівши "лікбєз" з тими, хто ще не встиг повністю повірити у власні сили. Замість втомленого життям Серьоги Гончаренка на поле вийшов швидкий Панас, який досить вдало вписався в гру. Кияни було спробували запропонувати мляву гру і нудну тяганину з м'чем на морозному повітрі, але це було вельми небезпечним для теплолюбивих гравців - як для наших Домбрайє з Сіанкамом, так і для їхніх Рінкона і Юссуфа. Перспектива відморозити вуха нікого не радувала, тому десь з середини тайму ігрова ініціатива майже повністю перейшла до "Волині". Після того, як Кварц пішов ва-банк і кинув у бій перспективну молодь - Шпака і Коца, атаки лучан стали ще більш гострими і різноманітними, але не вистачало, як завжди, потужного і влучного удару. Захист "Динамо" ледь встигав поратись з швидкими проривами настирливих гостей, часто граючи просто на відбій - від гріха подалі. Саме в ці хвилини "Волинь" найбільше заслуговувала на забитий гол і переведення гри в овертайм, але не склалося... Або м'яч вперто не йшов у ворота, або його встигав перехопити Рева. Ідеальніший момент був на 66-й хвилині у Васі Сачка, коли він залишився насамоті перед рамкою господарів і влучно пробив головою в падінні метрів десь так з 15-ти, але кіпер киян дивом зреагував на удар. Хвилин через вісім черговий постріл робив Ланько, але влучив точнісенько в Рінкона. Притиснуте на власній половині поля "Динамо" час від часу відповідало гострими і небезпечними контратаками, та подвоїти рахунок не подужало. Непогані моменти були у Хацкевича, Рінкона, Мілевського, але на висоті був Нестеренко, вміло паруючи небезпечні удари. До закінчення матчу рахунок так і не змінився, хоча в останні хвилини динамівці провели кілька небезпечних атак. Перериваючи одну з них, Вєталь Розгон виконав силовий підкат і отримав за це "гірчичника". Отже, маємо в пасиві мінімальну поразку і виліт з розіграшу Кубку України. Якщо глянути з іншого боку, "Волинь" продемонструвала свій бойовий характер у безнадійному (на перший погляд) матчі, зігравши в атакуючий футбол завдавши багато ударів по воротах Реви - а це вже солідний показник, більш притаманний лідерам чемпіонату. Виходить - можемо, якщо дуже захочемо, було б тільки побільше вправності і фарту. Тому будемо сподіватися на успіх в наступних матчах. Написав: DerAnger