Борисфен — Волинь 1:0, 18 жовтня 2003

"Волинь" знову програла, знову пропустивши на останніх хвилинах знову ж таки нелогічний гол. І це вже не на жарт зай...бує. А може так і повинно бути, коли команда в усіх цих програних на останніх хвилинах матчах (а їх вже 4 штукі) не змогла забити сама і підсвідомо вела справу до сухої нічиї? Як завжди в нас були моменти і територіальна перевага, але шо з них толку, якщо ми не вміємо це втілити у забиті м'ячі? І, можливо, ці припездяні останньохвилинні голи являються карою за це невміння?.. А тепер розкажемо про все, що сталось у суботу, по порядку. Виїзд, організований майбутньою радою директорів фан-клубу "Волині", не дивлячись на небажання новачків, ломку деяких ветеранів і загальнодержавну фінансову кризу, був проведений чітко і весело. Не завадила йому навіть невідомість маршруту і присутність в числі пасажирів такого відомого дебошира як дядя Вася. Возз'єднавшись з місцевою волинською діаспорою, яка в більшості своїй була представлена вихідцями з Ковельщини, і зайнявши 7-ий сектор бориспільської арени, волиняки прийнялись гучно підтримувати свою команду. Команда ж в цей день була представлена наступним складом: перед Ромою Нестеренком стояли Розгон, Ахмєдов і Гулієв, в центрі Митрофанов, Гончаренко, Домбраї, Ланько, Гащин, попереду - Алієв і Сачко. "Волинь" першою заволоділа ініціативу. Поволодівши нею хвилин 10, вона її віддала до того моменту, доки не зрозуміла, що "Борисфен" - це не та банда, з якою треба грати від оборони. Аж надто веселих гольових моментів не спостерігалось. Перед самим матчем пройшов невеликий, але неприємний дощ, тому воротарі трохи боялись слизького м'яча і часто грали кулаками. Та гравці не сильно балували себе і публіку дальніми ударами, а зі штрафних м'яч летів куди тільки завгодно, але не у рамку. Кілька разів виникав сумбур біля наших воріт, коли Нестеренко відбивав слизький м'яч над собою і купа народу починала бодатись за падаючу свічку. Раз наш воротар відбив м'яч не над, а перед собою, і тільки кидок Алієва під добивання кимось з борисфенівців врятував волиняк від неприємності у вигляді голу. Вже у середині першого тайму Кварцяний вдався до своїх традиційних замін. Алієва та Гащина замінили Панас і Жерш відповідно. За свою нетерплячість наш тренер був покараний вже на 44-ій хвилині. Жерша вирубили, замість нього вимушено з'явився Федюков, а команда залишилась без жодної заміни ще у першій половині гри. Волиняки вимушені були перебудуватись: Фері став зліва у захисті, а Камал перейшов в центр, а під кінець матчу взагалі діяв ледь не третім форвардом. Після перерви територією повністю володіла "Волинь", і якби наші трохи винахідливіше віддавали останній пас, а не закінчували 99% своїх атак навісами, зараз можна було б говорити про непоганий ігровий малюнок. Та навіть того, що створили футболісти у другій половині, повинно цілком вистачати для хоч одного голу. А епізодів було 3. Спочатку Домбраї після одного з навісів таки пробив головою з метрів 7. Удар був у кут, але настільки слабкий, що Оникієнко, ловлячи м'яча, встиг ще "повидєлуватись на публіку". Потім була атака правим краєм і пас Гончаренка на Гулієва. Камал опинився сам на сам з Оникієнком, але пробив у кіпера. М'яч відскочив до Домбраї, який з лінії штрафного спробував пробити по воротах, які захищали 3 захисники і лежачий Оникієнко. Едді пробив вище воріт. Третій момент також припав на нігерійця, який пройшовши по місцю правого інсайду і маючи висячого на нозі захисника вийшов один на ворота і пробив низом. Удар знову не вийшов. Був ще штрафний із забійної 18-метрової відстані Митрофанова за фол проти Панаса. Наш "кеп" пробив прямо у руки воротніку. У "Борисфена" ж в другому таймі запам'ятався удар з близької відстані когось з гравців атакуючої ланки, який Нестеренко відбив ногами, ну і, звичайно, гол Аннєнкова. Екс-динамівець пробив/подав метрів з 30, Нестеренко вже збирався ловити м'яч у руки, а той вдарився перед ним і, шалено підскочивши, пролетів над головою у ворота - мабуть, попав в якусь кочку. Нас же приколола процедура зміни рахунку на місцевому табло. Після забитого голу до нього ламанувся стрючок років 10, швидко піднявся по драбині і поставив замість нуля табличку з одиницею. Прямо як в мультіку про козаків. В цей момент "Волинь" вже грала вдесятьох. Панас отримав другу жовту картку за порушення в центрі поля і пішов відпочивати. Це порушення, в принципі, на жовту тягнуло, а от першу йому показали за симуляцію: Вадим пішов на двох захисників, обіграв одного, прокинув між ногами другому і, перечепившись через нього, впав. Справа була метрах у 5 від кута штрафної площі і симулювати тут великого понту, здається, немає. Останній цікавий епізод у грі стався вже на 90-ій хвилині. Фері відпасував назад Нестеренку, і, коли Ромич вибивав м'яч у поле, на нього кинувся гравець "Борисфена" (здається Несін), мабуть, натхнений другим голом Агахови у ворота "Динамо" Бух. Але такі голи забиваються раз на 200 років, тому Агахови з нього не вийшло і м'яч тупо вилетів в аут. В кінці своїх оглядів, особливо після таких от попандосів, ми все ж намагаємось виділити якісь позитивні сторони, тенденції чи веселі епізоди. Так от, як не дивно, мали вони місце і в цей день. По-перше, це Камал Гулієв, який десь в середині другого тайму получив по ногах і страшно кульгав до кінця матчу, але з поля не йшов, бо замін вже не було. По-друге, це гра Серьогі Гончаренка, який поступово повертає собі стару форму. По-третє, це наш дядя Вася, який знову весь день чудив і затримувався в кожному генделику на шляху до Луцька.