Арсенал — Волинь 1:0, 14 вересня 2003

У Київ волинський десант добирався хто на бусі, хто на собаках. Тим, хто їхав бусом, через гостру нестачу пасажирів довелось ловити по дорозі "попутчіків" і переманювати народ з "Автолюксу" "Львів - Київ". Спочатку люди шарахались від рекетьорської зовнішності Олега Харченка, який настійливо заганяв їх у наш автобус, але побачивши барабани, прапори та рози, розуміли, що гвалтувати їх навряд чи будуть, і погоджувались скласти нам компанію.Вже в самому Києві до нас приєднались "наїзники на собаках" і місцева діаспора. Загалом десь чоловік 20. Попивши пива і "Житомирської на бруньках" в якомусь генделику біля "Крижинки" і потрендівши з фанатами "Арсеналу", наші завалили на головну спортивну арену країни. Гра була децл в'язка і не сильно радувала гострими моментами. Спочатку трохи порипались каноніри: Апхазава вискочив сам на сам з Нестером і перекинув через нього м'яч - неточно, Іванов з лінії штрафної сильно пробив по воротах, але прямо по центру і в руки кіперу "Волині". Після перерви активнішими вже були наші. В гру залетіли Панас і Жерш, волиняки почали тиснути, подали купу кутових, намагались навісити на Сачка. Найбільшу ж небезпеку становили штрафні удари у виконанні Митрофанова (в п'ятницю на тренуванні волинякі досить довго працювали над цим елементом). Характерний "тягучий" матч, який за законами жанра повинен був закінчитись сухою нічиєю... На 92-ій хвилині Панас завалює на газон Островського за 18 метрів від наших воріт. Білорус сам береться виконувати штрафний, перекидає стінку і влучає в ближній кут. Це вже навіть і не нефарт, це вже хрін зна шо. 3 матчі з шести у нас програні вже у доданий час. Можна, звичайно, сказати, що команда не реалізовує свої моменти, мало забиває, концентрацію на останніх хвилинах, але це все не те. Вже за Київом наздогнали автобус з футболістами, говорили з Кушликом. Іванович таке сказав: "Та шо ж це таке. Всією командою в церкву ходили, півгодини молилися... Суркіса бачив після матчу, то він питав, чого ми з такою грою тільки з двома очками в кінці сидим..." Прес-конференція Віталій Кварцяний: Ви розумієте, що хотілося зіграти краще. Але ми весь час себе віддаляли від перемоги, бо боялися моментів, які мали. Щоб реалізувати момент, треба допрацювати до кінця, але вони чомусь вважали, що їм вистачить нічиєї. Ми маємо великі проблеми з моральним настроєм. Шанси були 50 на 50, і пощастило, мабуть, сильнішому. Гравці чомусь хотіли нічиєї — будемо розбиратися, хто їм дав таке право. Якість гри могла бути кращою. Ми знали, що "Арсенал" уміє тримати м'яч, вести коротку й середню гру. Наші гравці чомусь ніяковіли перед своїми моментами. Ми недостатньо переконали їх, що треба грати на перемогу, а не на якусь нічию. Ми збіднили український футбол, мені дуже шкода. В'ячеслав Грозний: Усі матчі чемпіонату будуть такими напруженими. Наприклад, учора ми бачили "Карпати" — "Динамо" — досить напружена, хороша гра. Сьогодні, звичайно, йшла гра на результат. "Волинь" — досить хороша команда, вона не по грі перебуває на останньому місці. Я дивився чотири чи п'ять їхніх матчів. Традиційно перед кожним матчем дивишся, вивчаєш сильні та слабкі сторони суперника. Вони мали в тих матчах перевагу й не повинні були програвати там, де вони програли; не повинні були грати внічию там, де грали внічию. Я був здивований, що в них так мало очок, і хлопцям казав — не дивіться, скільки в команди очок, на якому вона місці. Але думаю, вони мене не зовсім почули, і почали транжирити з того моменту, як Апхазава не забив. Забий м'яч — зовсім зміниться тактика гри! Я спробував персонально взяти кращих гравців під опіку. За Алієвим мав стежити Шекіладзе, йому сьогодні 33 роки. Сачка сам Бог велів доручити Чернову — було ясно, що вони боротимуться на другому поверсі. А Першин тримав Ісмаїлова. Я сподівався, що Кутарба, Кардаш та Іванов, що складали такий собі тризубець, матимуть перевагу в центрі, і Наконечний та Артавазд Карамян змогли б у ті зони включатися. Брати Карамяни ще не відновилися після довгого перельоту, це об'єктивна ситуація, і ще з невеликим пошкодженням прилетіли зі збірної. Наконечний дуже довго не грав. Мені треба було, щоб він "розмінявся" з Митрофановим — це така колоритна фігура, виконує всі стандарти. Іванова було шкода розмінювати; за рахунок Іванова я хотів мати перевагу в центральній зоні. Але ми не брали гравців у середині поля, ми її програвали в першому таймі. Сьогодні була нічийна гра. Навіть у другому таймі "Волинь" була ближча до того, щоб забити. Дуже активно увійшов 17-ий номер — Жерш, мені сподобалось. І мені довелося випускати Окодуву тільки через те, що Артавазд уже не встигав за суперниками — як я казав, вони приїхали зі збірної втомленими. Я вже думав, що матч закінчиться внічию, хоча кожний тренер сподівається до останнього. Були небезпечні штрафні в наші ворота — там ще був рикошет, добре, що м'яч полетів в іншу сторону. Вчора я дивився "Спартак" — "Торпедо", "Торпедо" виглядало дуже добре. Звичайно, я люблю "Спартак", це не треба зайвий раз підтверджувати, але йому пощастило. І Богу дякувати, що Островський, якому вчора виповнилося 30 років, влучив зі штрафного. Звичайно, нам сьогодні пощастило. Результатом я задоволений. Щодо "Волині", то я можу підтвердити, що вона посідає не своє місце. Це кажуть усі спеціалісти, та й ви самі побачили. Хочу подякувати своєму колезі й товаришу за гру, тому що гра була досить серйозна й принципова. Але не груба. Гравці діяли по-чоловічому: це спорт, і ніхто не хоче поступатися. Хочу побажати виграти в наступному матчі. Я знаю, що Віталій Володимирович пропускає футбол через серце. Ми давно знайомі, бувають різні смуги, і я бажаю, щоб його чорна смуга закінчлася. — В'ячеславе Вікторовичу, коли Островський готувався пробити штрафний, який став вирішальним, було видно, що ви дуже енергійно щось підказуєте гравцям. Зізнайтесь чесно, ви казали, щоб Островський бив — або давали протилежні вказівки, але вас не послухали? >— Знаєте, я просив, щоб вони простежили, щоб стінка відійшла на 9 метрів. (Сміх у залі). Бо інакше б вони не перебили стінку. А з тих, хто був на полі, могли бити Островський та Брайкович. Рябих у нас здорово виконує, але він правша. А лівша Кутарба був уже замінений. Я не надто сподівався на стандарти, думав уже: ну нічия — то й нічия, слава Богу, що не програли. Ми зараз не маємо такої хвацької, моторної атаки, яка в нас була минулого року. Треба збирати очки, як курочка по зернятку. Бо в десятці краще психологічно почуваєшся, ніж поза нею. Подяка дружньому проекту "Сайт уболівальників ФК "Арсенал" Київ" за надану інформацію