ФК Волинь — ФК Ворскла 0:0, 20 квітня 2003

В цьому поєдинку тренери "Волині" дещо видозмінили нашу стару добру схему 3-5-2: вже стандартна трійка захисників Розгон, Поляков, Федюков; два центральних півзахисники (майже опорні, але все ж таки ближче до центру) - Гулієв і Кривенцов; на флангах - Конюшенко (лівий) і Гончаренко (правий), під нападниками Сачком і Сіанкамом бігав Дудник. Задачею останнього було постачання м'ячами форвардів і, головне, підбор м'ячів на підступах до штрафної після скидок та відскоків. Пару раз Юра дійсно опинявся в потрібому місці, але в другому таймі таки був замінений на більш мобільного Вовку Гащина. З самого початку матчу "Ворскла" продемонструвала, чому вона вже не явний аутсайдер чемпіонату - полтавчани вдало пресингували, перекривали всі вільні зони і, при нагоді, різко переходили у напад, в якому майоріла жовта макітра Молонго. Ох і повозив Мозес наших. Добре, що Поляков повернувся, а то б... Як і у грі з Олександрією, в першій половині матчу більшість ігрового часу "Волинь" проводила в пошуках своєї гостроатакуючої гри, проте почала її знаходити лише за пару хвилин до перерви. До цього запам'ятався лише прохід Дудника, який протягнув кульку з пару метрів і з місця лівого інсайду бахнув в ближній кут - потрапив в зовнішній бік сітки. "Ворскла" ж діяла часом набагато гостріше: Павлович з колегами запускали в прохід Мозеса, той нагло валив на наші ворота, накручуючи при цьому оборонців "Волині", та Борька Поляков і Вєталь Розгон вдало підстраховували один одного, а Олег Федюков, мабуть, ще у першому колі зашугав Молонго - на лівий фланг Фері камерунець не сунувся. Перший тайм так би і закінчився возаниною в центрі поля, якби Валера Кривенцов на 43-ій хвилині не взяв ініціативу в свої ноги. Центрхав лучан підхопив м'яч на лівому краї, протягнув його поперек поля і вже з правого кута штрафної зони гостей вдарив під поперечину. Постранський карколомно стрибнув і, ледь тронувши кульку, переправив її в поперечину воріт. "Бля...", - зітхнули трибуни. В перерві Doslidnyk наламав Нестера і виграв гарний клубний шарфік і чудовий пластмасовий м'ячик з автографами гравців "Волині" в конкурсі з незрозуміло довгою назвою. Після традиційної співбесіди у роздягальні з Кварцом, футболісти "Волині" зрозуміли, що далі так грати негарно і треба щось робить. А саме - лягати кістьми і боротись за кожен м'яч, розтягувати оборону полтавчан і атакувати, атакувати, атакувати. З шаленим настроєм увійшов у гру Самір Алієв. Замінивши Ерні Сіанкама, азер відразу впригнув у рубку на лінії карної зони, бликавично обіграв пару-тріку ворсклян і пробив. Не пощастило. І надалі Алієв був найактивнішим і діяв за схожим сценарієм: підхопив-обіграв-пробив. На 54-ій ще раз стрільнув здалеку Кривенцов (цього разу низом) - Постранський був на рівні. Постійно нарощуючи атаки на ворота інтернаціонального колективу з Полтави (бачили хохму, як Меркадо щось хотів сказати Павловичу - похлопав в долоні, щоб привернути його увагу, а потім серією дивних жестів щось розповів і тикнув пальцем в сторону власних воріт), наші почали створювати простір для маневрів лукавого Молонго. На 76-ій хвилині екс-волинян вкотре вискочив до наших воріт, захисників підстрахував Саня Гуменюк, який зіграв на позиції ліберо, та м'яч знову потрапив до Мозеса, той секунду повиламувався і з розвороту пробив вже у порожні ворота. Ще півметра і була б жопа, не допоміг би навіть Фері, який кинувся за цим ударом. Через 4 хвилини після цього стався ще один прикрий епізод: завжди коректний Гончаренко піддався на провокацію когось з полтавчан (здається, Шевцов) і зпересердя буцнув образника. За цю мить ярості наш капітан отримав червону картку. Слід зазначити, що після цього епізоду характер гри суттєво не змінився - "Волинь" продовжувала навалу, Ворскла" грала на відбій. На 87-ій хвилині полтавчани пробивали штрафний з лівого кута. Павлович, якого ми так боялись, запустив шкіряного в нижній ближній кут - Гуменюк потянув надскладний м'яч. Останню нагоду забити переможний гол "Волинь" мала на четвертій доданій хвилині, але воротар полтавчан врятував після удару Кривенцова, а Саміру Алієву забракло зовсім децл, щоб встигнути на добивання... Ось і все що можна було сказати про гру. Доречі "Волинь" вперше у цьому сезоні не забила гол супернику, на традиційно щасливому для себе зеленому газоні стадіону "Авангард".