ФК Волинь — ФК Олександрія 1:0, 6 квітня 2003

От якого ззаду на квитках пишуть: "Особи в нетверезому стані на стадіон не допускаються"? Краще б замість цього анекдот якийсь всунули чи фотографію голої баби. В неділю хто прийшов на стадіон? Тільки віддані і вмазані. Велика частина відданих, бахнувши по 200 г через затримку матчу (а шо було робити?) значно розширила категорію вмазаних. Нам з Ганджібасом теж налом було тупо під стадіоном стояти, от і ми сходили на 50 грам. А от Фашист не пив, - він в цей час героїчно боровся зі снігом за допомогою лопати і носилок разом з кількома десятками інших завзятих працівників стадіону "Авнагард". Поле здорове, снігу - по самі яйця, ще й час піджимає - пацани потіли некисло. Диктор по стадіону навіть ментів почав кликати на допомогу. Але наші органи тупо спригнули з роботи зіславшись на негайну необхідність охорони правопорядку, хворе серце, нові брюки і чисті туфлі. Але впорались і без них. Коротше, погодка була така, що краще сидіти вдома і вживати спиртні напої. А так як ПФЛ взападло переносити матчі через якісь там завірюхи, хуртовини та інше погодне мудозвонство, тому з одногодинно-п'ятнадцятихвилинним запізненням футболерів обох команд погнали грати на оперативно розчищене працівниками стадіону поле. "Волині" грати було важче з однієї лише причини - за таких сніжних розкладів їй треба було позиційно атакувати - не просто бити м'яч наперед і бігти за ним толпою, а планомірно комбінувати в центрі поля і притискати суперника до його ж воріт. Задля цієї благородної мети Віталій Кварцяний скористався вже традиційною схемою, щоправда, змінивши граваців на деяких позиціях. Так от, до правого центрального захисника Розгона і ліберо Полякова додався Олег Федюков. Повернення ветерана на його коронний лівий фланг захисту Кварц планував ще зимою. Олег зіграв просто супер, особливо враховуючи те, що був півроку поза грою. І 40 років для нього - шо пиль для моряка. На свому місці стояв Соколенко. В центрі грав Валера Кривенцов. Там же ж в центрі, але з атакуючим ухилом діяв Дудник. Зміни торкнулися флангів. Через дискваліфікацію цей матч пропускали обидва наші бровочники - Гулієв і Конюшенко. Тому направо було повернуто Гончаренка, який останнім часом щось примелькався у центрі, а на ліво кинуто Алієва - Самір досить часто грав там і у першому колі. Компанію ж Сачку в атаці склав Ернест Сіанкам, який досить весело і контрастно дивився на засніженому газоні "Авангарду". Забігаючи наперед скажемо, що Сіанкам відіграв пристойно, боровся за кожен м'яч, і у першому таймі був справжнім мотором "Волині". Декілька разів зробив нормальні забіги з м'ячем, віддав пару пристойних передач і некисло відмахнувся в щелепу когось з олександрійців. На рівні пацан зіграв, і замінений був лише тому, що був першим потенційним претендентом на другу жовту картку. Матч почався з невеликого хокею, та з часом поле втопталося і стало пригодним для чогось більш пристойного, ніж двохпасові комбінації. "Волинь" з усіх сил прагнула захопити ініціативу, проте наражалася на випади гостей, які були набагато гострішими. До справжніх небезпечних моментів справа доходила рідко, але раз вона дійшла до того, що після третього поспіль кутового Саня Гуменюк потянув м'яч, який з кількох метрів пропихав у ворота олександрієць. "Волинь" в свою чергу намагалася закидати дальні паси "на хід" Сіакаму і Сачку. Це не приносило результатів - в обороні гостей надійно діяла пара Ратій-Первак (а Первак - не лівак, а екс-гравець "Волині", ось). Перший момент наші створили на 30-ій хвилині - Соколенко пробив головою трішки неточно після подачі кутового. І з цього моменту нарешті понеслася нормальна видовищна гра. Пориви "Волині" гості гасили за 10-15 метрів до карної зони. Декілька штрафних ударів наші запороли, а от останній розіграли так, що олександрійці навіть ніфіга не зрозуміли. Кривенцов розбігся, але не вдарив, а дав низом пас на Федюкова, який ураганом увірвався в штрафну зону і пробив в поперечину воріт Чопика (взагалі-то він навішував на Сіанкама і в нього зрізався м'яч, але так краще звучить). В другий таймі лучани прижали "Олександрію" до її воріт. Атакували здалеку, зблизька, зльоту, знакату та нічого не виходило. Найактивнішим був Василь Сачко, який нарешті спіймав свою гру. Вася чиплявся за м'яч в будь-якій ситуації і дриблінгував на підступах до штрафного гостей як у старі першолігові часи. На 74-ій хвилині "Волинь" подавала купу кутових, олександрійці вибили м'яч і почали вибігати із зони. Так вони провтикали пас Алієва на Сачка, який, опинившись сам на сам з Чопиком, одним дотиком обробив м'яч, а другим запустив його над голкіпером гостей. Далі гра заспокоїлась і завершилась з таким приємним для нас рахунком.