ФК Волинь — Металург Д 1:1, 26 жовтня 2002

Центральним матчем 13-го туру стало протистояння "Волині" з донецьким "Металургом". Згідно з опитування, яке традиційно проводить газета "Команда", більшість вітчизняних футбольних фахівців схилялись до думки, що з мінімальним рахунком переможуть донеччани. І лише Юрій Калитвинцев припустив, що буде нічия 1:1. Як виявилось екс-капітан збірної і "Динамо" виявився провидцем. Слід також зауважити, що в цих опитуваннях ще жодного! разу спеціалісти не поставили на перемогу лучан. Нагадаємо, що "Волинь" здобула вже 7 перемог. Чи то команда в нас така приречена, чи то фахівці... Перші 5-10 хвилин гри йшла боротьба за центр поля. Команди діяли обережно, атакуючи малими силами і не оголяючи тили. Зрозуміло, що швидкий гол в таких зустрічах може переламати весь хід подій. І тут на стадіоні почався дощ, холодний осінній проливний дощ, який змив всю прагматичність в діях команд. Футболісти почали падати, м'яч ковзати по газону, частина глядачів залишила стадіон. Залишилися найстійкіші або найп'яніші. Почалася відкрита гра. Наші швидше зрозуміли, що поле слизьке, тому, захопивши ініціативу, почали кинжальними передачами з глибини поля рвати захист металургів. Після однієї з них відразу двоє донеччан не впорались з власною координацією і пропустили прорив Сіанкама до воріт Нікітіна. Ернест, який швидше за інших адаптувався до мокрого поля (дивно, бо такий дощ в Камеруні, мабуть, буває лише по великих святах), на високій швидкості залишив позаду двох опонентів, вискочив один на один з воротарем і сильно пробив. Пробив сантиметрів на 5, максимум 6, вище воріт. Через декілька хвилин після цього донеччани провели швидку контратаку і вже співвітчизник Сіанкама Чутанг мав чудову нагоду відзначитись, але спочатку Нестеренко відбив удар, а потім Поляков у підкаті виніс м'яч з порожніх воріт. Далі настала черга волинян - після традиційного навісу Сачко скидає м'яч Гащину, між ним і воротами тільки Нікітін. Володимир пробив у воротаря. "Металург" в своїх атаках намагався вивести на ударну позицію Чутанга. І хоча до ударів справа доходила рідко, небезпеки біля воріт "Волині" він створив достатньо. Декілька разів небезпечно бив здалеку атакуючий хав гостей Сергій Закарлюка. В другому таймі команда Семена Альтмана почала оборонятись великими силами, залишивши на половині "Волині" лише Чутанга, якому при нагоді відправлялась довга навісна передача на хід. "Волинь" же ж повністю заволоділа ініціативою і поступово почала нарощувати натиск на ворота гостей. Вдало увійшов у гру Олександр Гребеножко, який у цей день проводив один з своїх кращих матчів за "Волинь". Сашко встигав діяти на вістрі атаки і починати наступ з глибини поля. Лучани на деякий час зачинили гостей на їхній половині поля. Хорошу нагоду мав наш капітан Сергій Гончаренко, який увірвавшись з флангу намагався перекинути м'яч через Нікітіна. Небезпечно бив головою Гащин - вище воріт. Високі Котов і Яксманицький переривали дещо одноманітні навіси на Сачка і Гребеножка. Не маючи змоги подолати перенасичений захист донеччан лучани почали частіше вступати в контакт і замертво падати на підступах до штрафного майданчика гостей, сподіваючись на штрафний. Тим часом "Металург" провів блискавичну контратаку, Джамараулі прострілив з правого флангу і набігаючий Закарлюка в один дотик спрямував м'яч у ворота. Волиняни вперше опинилась в ролі наздоганяючого на свому полі. Після кількахвилинного шоку вони кинулись відігруватись. На 82-ій хвилині чергова передача з центра поля на Гребеножка призвела до голу. Сашко рішуче пішов на Нікітенка, який не зумів зафіксувати м'яч після удару нашого форварда, і розписався вже у порожніх воротах. Лучани почули запах крові. І тут ми побачили справжню "Волинь" - роззлючену, потужну, гостроатакуючу. "Металург", захищаючись всім складом, грав на відбій. Донеччани почали вдаватись до дрібного фолу явно невстигаючи за окриленими господарями поля. Двічі з небезпечної відстані пробивав штрафні Толочко, прикладався до удару Соколенко, кидалися у м'ясорубку Гребеножко і Гащин. Якби було ще хоча б 10 хвилин часу, то обов'язково дотиснули б. А так - нічия. Нічия, за яку не соромно. Після такої гри можна робити висновки: 1. "Волинь" грою довела, що команда є не вискочкою, а цілком закономірно перебуває в топ-шістці українського чемпіонату. 2. Олександр Гребеножко не даремно провів свої роки в "Борусії", де форвард набув технічної майстерності, якої так не вистачає вітчизняним виконавцям. 3. В кубковій грі 16 листопада "Металург" навряд чи повезе з Луцька бодай нічию.