ФК Волинь — Іллічівець 2:1, 16 березня 2003

Ну не люблять у нас на Волині комуністів. І вождя їхнього недолюблюють. Фіделя Кастро і Мао Цзе Дуна люблять, Нельсона Манделу теж (хоч він негр, а не комуніст), а Леніна - ні. От і отримали маріупольці ще до виходу на поле по самі помідори від нашої публіки. Це ж яка можливість розгулятись поетичній волинській душі випала - береш якийсь архіпопулярний комуністичний термін, обліплюєш його архіпопулярними місцевими матюками і кричиш на все горло по цілому стадіону. І, головне, тебе за це ніхто не засудить, не розстріляє і не дасть хоча б налісніка, навпаки - тільки ще зарегочуть і поаплодують. Повідривались наші по повній програмі: згадували Леніна, його маму, а також Крупську, Троцького, Сталіна, Кучму!, Зюганова, Симоненка та інших відомих посадовців. "Бендерівці!", - подумли іллічівці, "Іллічівець", - подумали трибуни. Та гравцям з Маріуполя, мабуть, побарабану, що там на трибунах кричать. Металургійний комбінат імені Ілліча спонсорські американські карбованці башляє? Башляє. От і все, що треба. Був би комбінат імені Фіделя Кастро, назвали б команду "Кастровець", а якби імені Нельсона Мандели - "Манделовець" (оце була б хохма) - головне щоб гроші стабільно платили. Он в Грузії у вишці є команда з гарною назвою "Мілан". І шо? Грошей нема, діти вдома сидять голодні, а на виїзні матчі їздять на баранах, бо Берлусконі їх чомусь не спонсорує. Але повернемось до наших баранів, точніше - до гри, в якій "Волинь" нарешті здобула свою першу офіційну перемогу у новому році. Тренери лучан відмовились від орендованої карпатської трійці - Чижевського, Вовчука і Толочка. Всі вони були відправлені назад у Львів. За великим рахунком, дійсно потрібним нам був лише Саня Чижевський (з півзахистом у нас все тьфу-тьфу). Але він не зовсім вдало провів два перших матчі і, на фоні одужавшого Борі Полякова, втратив би місце в основі. А тримати в запасі досвідченого бека не було смислу. На стадіон прийшло надзвичайно мало народу - 4 тисячі палких симпатиків футболу для Луцька не показник. Тим більше, що грали у неділю, та і погодка стояла весела і радісна. Перше, що побачили трибуни - це те, що наші знову поміняли форму на фартову білу. Ну ніяк не вдається закріпити клубні кольори у футболці. Оділи червоно-синю - попали 1:8 "Арсеналу", натягнули білу з червоними смужками - нічия з одеситами, прикинулись "Міланом" - розгром від "Динамо". Може ну її подалі (в Ковель, наприклад) ту форму. Залишити цю білу, а на запас - жовто-синю, і все. Тоді точно всіх переможем. Так от, біла форма зразу пішла на користь волинянам, бо з перших хвилин вони заволоділи центром і зуміли перевести гру на половину поля суперника. У першу чверть матчу велася возанина навколо штрафного майданчика гостей. Вона закінчилась першим гострим моментом зустрічі - Алієв внутрішньою стороною стопи вирізав пас на Гончаренка, Сергій опинився сам перед Шуховцевим і почав примірюватись до м'яча. Поки він це робив всюдисущі захисники "Іллічівця" встигли повернутись та "обеззброїти" капітана "Волині". І почалось... Уже в наступній атаці Грибанов б'є з 17 метрів, але трохи вище воріт. Через декілька хвилин Гончаренко відпасував на лівий, конюшенківський, край, Андрій прицілився і подав. Прицілився непогано, бо Алієв головою розстрілював Шуховцева з 7 метрів. На удар з такої відстані та ще й у верхній кут кіпер гостей зреагувати, звичайно, не зумів. Першу банку у свіжому році вкинуто. А як кажуть палкі шанувальники стакану: "мєжду пєрвой і второй пєрєривчік небальшой". Через якихось 5 хвилин Алієв промчав лівим флангом і віддав передачу Василю Сачку. М'яч без надзусиль перехопили оборонці, проте, намагаючись по-фраєрські зіграти в короткий пас поблизу власних воріт, так само без надзусиль його втратили. Вася у некислому напівшпагаті дотягнувся до кульки відкотивши її на Саміра. Азербайджанець розклав на газоні бідного Шуховцева і закотив вже у порожню рамку. За дві хвилини після цього стався ще один приємний епізод - Кривенцов влучив м'ячем в голову лайнсмену. На 28-ій хвилині потенційну небезпеку біля наших воріт вчасно нейтралізували Комзюк з Поляковим - перший відпихнув корпусом сміливого нападника "Іллічівця", а другий вибив м'яч далі, ніж бачив. На 35-ій хвилині в нашому секторі з'явився "мущіна амбального тєлосложенія" з пропозицією купити у нього сушених лящів. Від таранькі ми культурно відмовились, бо саме у цей момент Конюшенко збирався пробивати штрафний прямо навпроти воріт маріупольців. Та своїм сильним, але неточним ударом лівий хав "Волині" налякав і так вже зашуганих за цілий тайм горобців. Давненько не розпочинала "Волинь" другий тайм в такому доброму гуморі - перевага в 2 голи, суперник на голодному пайку, Кварц задоволено мовчить. Можна і розслабитись. Розлаблялась луцька команда хвилин 5. На 50-ій хвилині кутовий з лівого флангу закінчився ударом Бойка під поперечену. Гуменюк чиркнув м'яч, той чиркнув голову гравця, що закривав ближню штангу (чи то Розгон, чи то Дудник) і влетів у ворота. Пропущений гол заставив лучан швидко протверезіти, і знову піти вперед. Через 2 хвилини Камал Гулієв пролетів правим флангом зіграв в стіночку з Кривенцовим і сильно пробив у ближній кут. Потім у штрафний гостей зайшов Вася Сачко, та під його удар як під танк кинувся капітан "Іллічівця" Серьога Дірявка, який в цей день був лисий, злий і надійний. У середині другого тайму волиняки мали найреальніший забити третього. Валерій Кривенцов вже вкотре розрізав своїм пасом оборону маріупольців і вивів на ворота Гащина. Вова неточно катнув у дальній кут. Не пройшло і хвилини, як Соколенко закинув м'яч за спину захисників на Дудника, а той у два дотики по неймовірній дузі перекидав Шуховцева. До голу не вистачило зовсім децелок. Потім протягом однієї хвилини з-за меж штрафного зльоту почерзі били Кривенцов і той же ж Дудник. На 83-ій хвилині маріупольці отримали реальну нагоду зрівняти рахунок. Захисники "Волині" настільки загрались у власному штрафному майданчику, що вже почали заганятись і віддали м'яч під удар нападнику гостей. У того удар не вийшов. Ще був штрафний Кривенцова із забійної відстані (вище воріт) і стрімкий прохід Поліщука лівим краєм, впродовж якого він накрутив двох гравців "Волині", але в кінці не втримав м'яч. Ось така гра. От і потянула наша "Волинька" перші три очки у Році Мавпи. Впевнено, майже спокійно і без зайвих питань. А ви боялись... Doslidnyk, www.fc.volyn.net