Волинь — Динамо 1:0, 8 травня 2003

Після першої домашньої поразки в чемпіонаті у Луцьку матюкались всі: тренер, який не зумів по-справжньому налаштувати футболістів, футболісти, у яких нічого не виходило на полі і які сильно підвели свого президента, президент, для якого матч проти львів'ян носив воістинну ідеологічний характер (перетин інтересів "Феміди-Інтер" і "Континіуму" - велика політика, хуйо-майо), вболівальники, які згаряча звинувачували усіх перелічених вище у договірній грі. В результаті у вівторок під стадіоном був справжній автосалон - на предметну розмову з наставником поз'їзджались гравці. Про що вони говорили, можна тільки здогадуватись, але достеменно ясно одне - результат недільної зустрічі з "Карпатами" став визначальним фактором психологічного настрою підопічних Кварцяного на гру з динамівцями. Продемонстрована волинянами самовіддача в цьому матчі виливалась через край - востаннє так було ще у першому колі, коли саме вона принесла "Волині" славу непереможної у Луцьку команди. Перемозі не завадили ні 10 киян, що штурмували ворота Сані Гуменюка протягом 102-ох (!) хвилин зустрічі, ні Шовковський, який кинувся на допомогу партнерам в штрафний майданчик господарів наприкінці зустрічі, ні арбітр Шандор, який робив ВСЕ, щоб тільки "Динамо" перемогло. Склад господарів як завжди зазнав змін - лише воротар і задня лінія залишились традиційними - Гуменюк і Розгон-Поляков-Федюков відповідно. На лівий край, відбувши дискваліфікацію, повернувся Конюшенко, знову був в строю капітан команди Серьога Гончаренко, який перекривав праву бровку. Два опорних - Соколенко і Гулієв, причому останній був все ж таки більше творцем, ніж руйнівником. Перед ними центральний плацдарм тримав на своїх плечах Валера Кривенцов - вже списаний Донецьком гравець, який, можливо, подарував цьому самому Донецьку друге в його історії чемпіонство. У напад разом з Василем Сачком Кварцяний ризикнув поставити зеленого і необстріляного Вадима Панаса. Юний форвард, хоч і був замінений по перерві на Гащина, шалено старався і з гри не випадав. Зі стартового свистка окреслилась головна риса матчу - більш технічні кияни накатували хвилі атак на ворота господарів, ті в свою чергу дуже не хотіли знову програвати. Але грали не на відбій, як водиться в таких випадках, а просто дуже обережно та організовано, тримаючи в голові березневі 0:4. Перший справжній момент виник у киян на 12-ій хвилині - Шацький виграв боротьбу у Федюкова і опинившись під кутом 32,5 градуси до воріт "Волині" пробив у ближній кут. Його нехитрий узбецький задум легко розгадав Саня Гуменюк, який проводив в цей день свою найкращу гру за луцький колектив. Атакуючий трикутник Шацьких-Белькевич-Рінкон раз-по-раз розігрували мудренні комбінації, залишаючи в статистах трьох-чотирьох наших оборонців та кожен раз знаходився той п'ятий-шостий, який пускав все це їхнє діло коту під хвіст. Величезна кількість стандартів, які неодмінно виконував Белькевич, несла серйозну загрозу - до них весь час прилучалися балканські "баскетболісти" Гавранчич і Сабліч. На черговий удар головою другого з них "Волинь" відповіла блискавичним контр-випадом - Кривенцов на швидкості наблизився до лінії штрафного, убрав на одному замасі відразу двох київських гренадерів (цікаво, коли їх востаннє перевіряли на допінг - такі бицюри повимахували, страшно глянути) і пробив трохи вище воріт. Потім було два моменти у гостей: Шацьких з кута штрафного майданчика пробив по дивній траєкторії і ледь не влучив у 6-ку, а за дві хвилини Діого Рінкон по центру пройшов юрбу луцьких захисників, вийшов на удар і навіть пробив, та під цей його удар кинувся Поляков. Взагалі, Борька, який є випускником школи ДК і пропустив через дискваліфікацію обидві весняні дуелі з "Динамо", відіграв цей матч як останній у свому житті. Недарма Кварцяний тоді сильно жалівся: "Ех, нам би Полякова..." Далі був напівмомент у Сачка - після подачі зі штрафного його удар головою накрив Шовковський. Останній шанс відзначитись мав Кривенцов, але при спробі обробити м'яч влучив собі у руку. Решту часу у першому таймі атакувало "Динамо", проте до справжніх гольових епізодів справа не доходила. Другий тайм розпочався за досить передбачуваним для України сценарієм - львівський рефері Шандор не став тягнути кота за хвіст і вже на 47-ій хвилині призначив пенальті за порушення, схоже на фол (а точніше - його відсутність) Гусіна проти Ширера у Ньюкаслі, тільки цього разу на місці Ширера опинився сам "Гусь". Та правда - вона і на Волині правда - Белькевич пробив трохи лівіше центру, а Гуменюк не вгадував напрямок, а дочекався самого удару і відбив кулю. В боротьбу за відскок втрутились ледь не 20 чоловік з обох сторін - перемогли червоно-чорні. Це явно був переломний момент у матчі - динамівці зрозуміли, що другого пеналя може і не бути, а волиняни відчули, що суперник не такий вже страшний, безпомилковий і непереможний. Ще й трибуни, зарядившись традиційним поліським напоєм під час перерви, несамовито ожили. Під час чергової контратаки Дудник, який замінив Гулієва (Кварцяний явно підсилював атаку, а не думав про утримання рахунку), отримав розрізну передачу від Кривенцова, вийшов під невеликим кутом на Шовковського і пробив у дальній кут. Воротар був на місці. По цьому вже волинський страж воріт продемонтрував два некислі сейви протягом якихось 30 секунд. На 73-ій хвилині лучанам вдалася масована контра: Конюшенко пролетів лівим флангом прострелив на лінію карного майданчика, Сачко кулю пропустив, Гончаренко підхопив, налаштував ногу і приціл, але пробив слабенько, і голкіпер "Динамо" в картинному падінні виграв епізод. На 80-ій Шацьких повинен був забивати ударом головою - трохи не пощастило. Відповідь "Волині" була конкретною і дорослою: зразкова контр-атака, Кривенцов віддає Дуднику, Дудник в один дотик далі наліво на Сачка, той так само в дотик поперечним пасом віддає м'яч Кривенцову, який опиняється один перед Шовковським, зміщується в центр і б'є під поперечину. 1:0, а до кінця гри близько 10 хвилин. Принаймні, ми так думали. Насправді їх було ще 16. Протягом цього часу динамівці мали майже стільки ж моментів як і протягом перших 82-ох хвилин: кияни били в поперечину, заставляли літати на лінії Саню Гуменюка і розстілатись в шпагатах Борю Полякова, а в останній 10-хвилинці центрфорвардом став навіть Шовковський, який не сильно і рвався назад, мабуть, забувши, що стоїть в інших воротах. На табличці резервного арбітра засвітились 5 хвилин, Шандор же дав грати всі 8, кияни постійно навішували, лучани постійно відбивались, а Дудник зі своєї половини поля навіть спробував потрапити в порожні київські ворота. Ось так завершилась перша в історії перемога луцької "Волині" над грандом східноєвропейського футболу - київським "Динамо".