Шахтар — Волинь 1:3, 17 травня 2003

Ми тут часто думаєм - чим наші тренери гірші за закордонних і шо було б, якби нашим дати такі ж бабкі і можливості як у європейських коучів? Візьмемо, наприклад, Віталія Кварцяного. Наставник "Волині" вже більше 20 років сидить на тренерській лавці. Починав він не з вищої ліги і кіл пошани, а чемпіонату області та ігор на горбатих поліських газонах. І тільки завдяки своїм тренерським заслугам (Кубок "Робітничої газети" - це був не матч між журналістами трьох районних газет, а найбільші всесозні змагання між аматорськими колективами - близько 2000 учасників по всьому СРСР) він й очолив команду майстрів. І тому Кварцяний розуміє футбол навіть на самому, що ні є первісному рівні: поля бувають криві, гравці - "одноногі", судді часом не помічають порушень, а клас твоєї команди може бути нижчим, ніж суперника. І головне, Вітя ж - це наш волинський хлопець, і хто як не він буде думати про патріотизм і честь клубу... А то понабирають якихось "котів" (Каталініч), "грізних Іванів" (Голац) і думають, що тепер всі повиходять у Кубок УЄФА, а коли повезе то і в Лібертадорес. Після перемоги над "Динамо" багато українських ЗМІ звинувачувало... "Волинь" - вимучили перемогу, грали без ніякого тактичного задуму і випадково вкинули гол, вбили інтригу в чемпіоанті і т.д. і т.п. Зрозуміло, що так переважно говорили київські газети підшефні віце-чемпіону України. "Оце зараз лізли з шкури проти "Динамо", а потім до кінця чемпіонату будуть всім плавити. Зараз точно почнуть очки продавати." - нили різні жлоби. І шо? Скуштували? Попивши "Хмільного Славутича" в роздягальні після "вбивства інтриги", наші прийнялися готуватись до донецького вояжу. Всі розуміли, що клас гравців "Шахтаря" трохи нижчий, ніж у динамівців, але вони беруть іншим. До того ж пропусклали тур Кривенцов і Соколенко - відповідно центральний та опорний хави "Волині". Їхні місця зайняли Дудник і Гащин - хлопці теж хороші і бойові. Нарешті повернувся в основу наш супертехнічний форвард Самір Алієв, та повернувся так, що мало не покажеться. Перший момент в матчі створили саме гості - Конюшенко вискочив сам на сам з Шутковим та пробив трохи невдало і у рамку не попав. З 16-ої хвилини "Шахтар" нарешті намацав свою гру, захопив ініціативу і зайнявся своєю улюбленою справою - навісами в штрафну зону суперника. Проінструктований про таку мазу Саша Гуменюк знав, що робити в цій ситуації і на виходах грав бездоганно. В тих моментах, коли у гірників справа доходила до ударів, наш голкіпер завжди вдало обирав позицію або ж демонстрував всім, як повинен грати спражній воротар. Так було після двох ударів головою Левандовського, пострілу Тимощука і замикання Пуканичем прострілу Бахарєва. Вже на 27-ій хвилині матчу Кварцяний міняє автора першого небезпечного епізоду Андрія Конюшенка (чи то травма чи то небажання грати проти бувших партнерів) на юного та необстріляного Романа Жержа. Ромич залетів у гру так, неначе це зовсім не йому 17 років. Наслідком його терору на лівому фланзі стали два сольних проходи і жовта картка Ндіайє. В той же ж час атаки "Шахтаря" трохи притихли, запам'яталась лише спроба закинути м'яч за спину Гуменюку, та Саня зіграв як завжди бездоганно. Гра спокійно котилася до перерви і тут - Гуменюк пробив штрафний від своїх воріт, Вася Сачко перестрибнув Ндіайє і головою паснув на ривок Алієву, Лалатович, що крив його, пригальмовує, напевно, сподіваючись на вихід Шуткова, та Самір на мить випереджає донецького кіпера і ... 1:0. "Зараз нас точно задавлять", - подумалось під час перерви. Та Кварцяний і це передбачив, і з самого початку другого тайму "Волинь" стала ще більше пресингувати гірників в центрі поля і прагнула атакувати. Цей порив закінчився ударом Алієва, який опинився практично один в 12 метрах від воріт, в притирку зі штангою, але удар він наносив уже з офсайду. Буквально через дві хвилини гірники розіграли хитру комбінацію і Воробею не вистачило зовсім нічого, щоб вийти сам на сам з Гуменюком. Потім "Шахтар" знову вдався до своїх навісів. На 59-ій хвилині "Волинь" розпочала атаку правим флангом: Гончаренко запустив по бровці Гулієва, Камал навісив в штрафну і м'яч потрапив до Сачка. Василь возанув двох донецьких захисників спочатку вправо, потім вліво і після мілісекундної паузи з лівої ноги запустив у ближню дев'ятину. Перевага у два м'ячі - це вже веселіше. Тепер "Шахтарю" вичікувати було вже нічого і гірники всією бандою кинулись в атаку. Яремченку пустив в бій важку артилерію в лиці Брандао, який повинен був привести до логічного завершення безкінечні навіси в штрафний майданчик гостей. Після штрафного у виконанні Тимощука донечани протягом десяти хвилин безперерно штурмували наші ворота, подали при цьому чотири кутових підряд і зробили вдвічі більше навісів. Результатом цього шторму став гол Беліка: Пуканич отримав пас з глибини поля і пробив. Гуменюк м'яч відбив, але на добиванні першим був саме форвард "Шахтаря". Відчувши, що гру ще можна врятувати, підопічні Яремченка серйозно насіли на наші ворота. Через три хвилини після голу хтось з гірників з правого флангу пустив свічку в штрафну і м'яч за дивною траєкторією почав опускатись прямо під поперечину луцьких воріт. Гуменюк його звідти витягнув при цьому напоровшись спиною на штангу. Та це був лише синяк порівняно з тим, що згодом сталось з нашим кіпером... Пропустивши гол, волиняни мобілізувались і стали діяти уважніше і зліше. За наступні 10 хвилин було лише вибігання Беліка, та його випередив воротар. На 83-ій хвилині: чергова атака "Шахтаря", Брандао у боротьбі із захисником наносить удар по воротах метрів з 7, Гуменюк м'яч відбиває, але, пам'ятаючи як в минулий раз гірники зіграли на добивання, у стрибку "на щучку" накриває м'яч. Белік, який теж летів до "шаріка", щоб вдруге добавити його у ворота, врізається ногою в голову Сані. Воротар втратив свідомість, всі - і лучани, і гірники - почали кликати швидку, наші лікари, які якраз повертались з попереднього "виклику" (зачепили Гулієва) почали обливати голкіпера водою, на місце пригоди примчав навіть Віталій Кварцяний, у всіх в голові промайнув Перхун. Але за хвилину Сашко прийшов до тями, з трудом підвівся на ноги і почав зигзагом повертатись у ворота, та знову ноги знову почали підкошуватись. Фері і лікар взяли його під руки і відтягли у машину швидкої. Струс мозку, як скажуть потім, але все буде гаразд. От такі в нас на Волині хлопці... На браму став Рома Нестеренко. Гра трохи заспокоїлась, м'яч вже більше тримався в середині поля. За хвилину до кінця основного часу Дудник запустив зі штрафного передачу метрів на 40 на Алієва. Лалатович, що знову прикривав його, несподівано пропустив м'яч, Самір одним дотиком підгріб кулю до себе, а другим вкатив її проміж ніг голкіперу "Шахтаря" і збірної. Всі питання про переможця було знято з порядку денного. Тепер у столиці вже точно не повинні мичати про здачу нами ігор і про таке безпардонне вбивство інтриги.