Оболонь — Волинь 1:1, 12 квітня 2003

На екстренному засіданні розробників сайту мені було довірено переглянути виїзний матч луцької "Волині". Враховуючи, що це було перше службове відрядження на виїзний матч я прихопив з собою одну особу жіночої статі. Працівники лабораторії дали мені конкретне завдання: максимально точно передати атмосферу матчу і його перепетії та супутні тому обставини. Без притаманної мені конспірації потрапивши на НСК "Олімпійський", ми були свідками приїзду нашої делегації, на чолі якої хижо виблискував фюрерський "Мерс" отруйно-зеленого кольору з малиново-білим прапорцем на капоті (тєлєга Кварца,- подумав я). Поспілкувавшись з футболістами, що виходили з автобуса, я зрозумів, шо з Києва ми поїдемо не з порожніми руками. Залізши в зачинений сектор, ми без перешкод розстелили велику клубну футболку і, дочекавшись стартового свистка, розпочали активно вболівати. Нас було 13. Уже зараз, аналізуючи побачене, можу сказати, що матч викликав двояке почуття і чимось нагадував минулорічний виїзд в Олександрію. Увесь час здавалось, що варто "Волині" лише трошки збільшити темп гри, як голи у ворота "Оболоні" стануть справою часу. Стартовий склад наших земляків слабо змінився порівняно з минулим матчем - Гончаренко змістився ближче до пари форвардів Сачко-Сіанкам (Са-Сі, як тепер для скорочення називаєм ми їх). Та враховуючи повільну обробку м'яча нашими у завершальній стадії атак, надскладних завдань перед обороною оболонців вони не ставили. Увесь перший тайм пройшов за незначної переваги волинян у центрі поля, яка перетворилась у три моменти. В одному з них Гащин метрів з 15 пробив у лівий нижній кут воріт, перед цим повністю дезорієнтувавши Романенка, і лише наявність Крохмаля у точці перетину траєкторії м'яча і лінії воріт врятувала "Оболонь" від втрати цнотливості. Незадоволений активністю своїх підопічних, Кварц час від часу активно підбадьорював їх "чарівними" словами, які чудово перепліталися з активністю нашого нашого болільницького корпусу і відлунювались в усіх куточках порожньої 83-тисячної арени, стісняючи і конфузуючи при цьому місцевих болєл "Оболоні", яких було аж 300. Чесно кажучи, мені їх шкода - команда їхня грає реально галімо, і, спостерігаючи за її діями, я не можу второпати, як вони при цьому утримуються в середині турнірної таблиці. В даному поєдинку в позитив господарів можна записати лише відносну зіграність в обороні та досить впевнені дії кіпера. Тим не менше ця команда умудряється забити нам гол, скориставшись чи не єдиною помилкою волиняк у захисті. Ковалець подав і м'яч, зриткошетивши від когось з наших захисників, потрапив в голову Терещенка, який перекинув його через Гуменюка, що вийшов на перехоплення в зону останнього захисника. Ну не fuck?!! Після цього несподіваного успіху "Оболонь" взагалі зупинилась, сконцентрувлась лише на захисті і грала на контратаках. Наші ж почали тиснути і накручувати по 2-3 суперника на підступах до штрафного майданчика. Особливо при цьому відзначався Сіанкам, який, щоправда, нагадував Буратіно-Шацьких у гірші часи його кар'єри, - наднизька реалізація гольових моментів. Вплинула на результат і ніяка гра наших високих форвардів на другому поверсі під час розіграшу стандартних положень та завершенні атаки. І це плюс низькуваті швидкості при обробці м'яча. У другому таймі Кварцяний випускає прогнозованого мною третього форварда - Алієва, і якість гри набуває привабливіших форм, а незайманна "Оболонь" при неактивному самовтручанні допомагає Васі Сачку забити гол в третьому матчі підряд - Гулієв накрутив на правому фланзі якогось пивовара, стрільнув в штрафний, там Гащин в один дотик переслав м'яч на дальню штангу, де Сачко у боротьбі з капітаном господарів Нивинським пропихнув плямистого в сітку. Підживлена міндобривом під назвою "Гулієв-Жерж", "Волинь" притискає банду пивоварів до їх власних воріт. Проте повторного "занурення" не відбулося. Хоча був момент в Алієва. У оболонців виходив на удар Скоба, але так і не вийшов, а потім бив Каряка - Гуменюк потянув м'яч. Думаю получили наші від Кварца по самі Нідерланди та зробили відповідні висновки. Проте, з іншого боку, нічия на полі такого суперника ненайгірший результат. Просто я їхав щоб лицезріти перемогу і по матчу виглядав трішки розчарованим, що впринципі компенсовано загальним враженням від поїздки. З надією на кращі результати у наступних поєдинках закликаю Вас всіх: "Volyn" uber alles! ("Волинь" понад усе!). Огляд підготували Фашист und VALKIRIA (Ківерці-Київ-Бориспіль) за редакторської підтримки Doslidnyk'a і GunJBass'a (Луцьк-Підгайці).