Металург M — ФК Волинь 3:2, 3 листопада 2002

Виїзд до Маріуполя для волинян виявився невдалим - наша команда привезла 0 очок і стару проблему воротарів. Зразу зазначимо, що гру ми не бачили, тому опираємося на матеріали маріупольcьких спортивних журналістів. Отже, перший гол, якщо вірити місцевій пресі, став наслідком постійного натиску господарів на ворота "Волині": захисник Аникеєв під час розиграшу стандарту прилучився до атаки і спрямував м'яч у порожні ворота. Де ж був наш голкіпер? Мабуть, помилився на виході. Кажуть, що до цього моменту, Нестер декілька разів рятував лучан від неминучого голу. Другий гол маріупольці провели зі штрафного. Бабич надпотужно пробив по воротах і наш голкіпер не зміг приборкати м'яч. З нашої сторони міг відзначитись Гребеножко, але відмінно діяв Шуховцев, який того дня карколомно стрибав на всі м'ячі, спрямовані в площину його воріт. Мабуть, в перерві Кварцяний "вказав на помилки" і присоромив винуватців. Внаслідок цього в другому таймі на лавці залишилися Гончаренко і Соколенко, а "Волинь" заграла значно гостріше. На 59 хвилині Алієв ударом головою забив гол. Через 2 хвилини форвард господарів Грибанов був збитий Нестеренком при спробі завдати удару по воротах. Як наслідок - черговий гол Аникеєва з пенальті. Волиняни кинулись відіграватись, і невдовзі гол провів Гребеножко. Після цього "Металург" грав на утримання рахунку, а "Волинь" атакувала всіма силами прагнучи відігратись (це визнають і маріупольські журналісти). Отже, знову виїзна поразка, знову 2:3, знову невпевнена гра голкіпера. Десь це вже було?