Кривбас — Волинь 0:1, 26 квітня 2003

Двобій з криворізьким "Кривбасом" мав вирішувати для нашої команди "гамлетівське питання". У разі перемоги, "Волинь" відривалась від переслідувачів в турнірній таблиці на пристойну відстань, тим самим гарантувши собі спокійний фініш чемпіонату. А якщо б наші програли, то зважаючи на наступні матчі проти лідерів вітчизняного футболу, могли стати однією з купи команд-аутсайдерів. Добре що наші хлопці вибрали перший шлях, правда і фортуна усіляко сприяла їм у цьому. Сам матч розпочався з атак господарів поля, які намагались забити швидкий гол, але волинський захист, який в останніх матчах прийняв стабільний вигляд (Розгон, Поляков, Федюков) раз-по-раз справлявся з випадами кривбасівців. Та коли вже справа доходила до ударів по воротам, то на порятунок приходив Гуменюк, який відстояв у цьому матчі на відмінно, про що свідчить нуль в графі пропущені м'ячі і його визнання як найкрощого гравця матчу. Сприятливими моментами на початку матчу не скористались Римшин і Платонов (двічі). Атакувала ж "Волинь" протягом першого тайму вкрай рідко, і то з надзвичайно низьким ККД (який так полюбляє рахувати наша лабораторія). З 4-ох ударів, які нанесла наша команда по воротам "Кривбасу", безпосередньо в рамку не попав жоден. Такий перебіг подій на полі не міг влаштовувати нашого амбіційного тренера і на другій тайм "Волинь" вийшла більш зібраною. На 52-ій хвилині Конюшенко небезпечно пробивав зі штрафного, проте узбекський кіпер "Кривбасу" Бєляков, який протягом першого тайму відверто нудьгував, встиг відвести загрозу. Господарі відразу відповіли потужним ударом у виконанні криворізького гренадера Борисенка, але наш Саня Гуменюк показав, що навіть при зрості під два метри можна мати реакцію як в кота. Через декілька хвилин після цього епізоду Віталій Кварцяний випускає на поле свою козирну карту - Ернеста Сіанкама, єдиний удар якого і вирішив підсумок даного двобою. А сталося це наступним чином, Конюшенко отримав пас з центру поля, протягнув м'яча по лівому флангу і не зустрівши будь-якого опору зробив простріл в район 11-метрової позначки, де камерунський "самородок" в боротьбі з трьома захисниками зміг пробити. М'яч по дивній траєкторії полетів в ворота, а узбеки, як відомо, такі удари не беруть. Ордразу після цього Ерні замість того щоб опинитися в обіймах товаришів по команді, сам побіг обіймати... Кварца. І хай тільки спробує Віталій Володимирович в літнє міжсезоння сплавити нашого легіонера в якусь там "Ворсклу". А от інший легіонер, тільки тепер вже криворізький - бразилець Уеслі Рібейро, після серії фінтів, якими він обманув наших захисників, перехитрити нашого воротаря не зміг. Отже фінальний свисток арбітра матчу зафіксував першу для "Волині" виїзну перемогу у другому колі. В своїх післяматчевих висказуваннях наш капітан Василь Сачко і тренер "Кривбасу" Олександр Іщенко одностайно заявили, що поєдинок тривав до першого забитого голу, а забив його той, хто більше за все цього прагнув. Таким чином наша команда повертається з металургійного регіону України в хорошому настрої і з намаганням обіграти "Карпати" та "Динамо" у двох наступних домашніх матчах.