Металург Д — ФК Волинь 2:0, 24 листопада 2002

На думку багатьох футбольних фахівців виїзний матч за вихід у півфінал Кубка України для луцької "Волині" аж ніяк не мав вилитись у легку прогулянку. Хоча почин був зроблений досить впевнений, але запас у три м'ячі ще слід було зберегти. Коротше, навіть чукчі і коментатори УТ-1 розуміли, що "єщьо нє вєчєр". Кварц цілий тиждень трусився в лихоманці уявляючи, як важко буде у Донецьку і вгадуючи, що ж таке особливе протиставить йому Сьома Альтман в неділю 24 листопада. А Сьома виявився простим українським хлопцем з простим українським прізвищем Альтман і не став видумувати велосипед. "Якщо треба забивати - виставим на гру побільше нападаючих. Двох. Ні, краще зразу трьох грізних форвардів" - подумав тренер "Металурга". Так в основу донеччан попав антикварний Пилипчук (хлопцю 39 років, і це вам не жарти), старіючий Ателькін і чорний Чутанг. А що ж волиняки? Кварцяний сказав, що "Волинь" - це така команда, яка захищатись не любить і не дуже то вміє (І правильно, на фіга нам захищатись, якщо ми атакувати можем, - хай захищаються ті, хто не може). Тому за традицією виставив на гру лише 3 захисники (місце дискваліфікованого Розгона зайняв Луценко), 5 півзахисників і двох нападаючих. Гребеножко, як заслужений спеціаліст по командах з Донбасу, зайняв місце в основі поряд з Васею Сачком, який ще минулого року як курей топтав весь захист "Металурга". Кварц резонно вирішив, що кращий захист - атака, бо навіть 1 забитий гол став би для "Металурга" дубовим хрестом. З першої секунди матчу металургівці всією зграєю кинулись на ворота гостей. Гра була в'язкою, моменти біля воріт "Волині" виникали здебільшого після розиграшу стандартів. Швидкого голу у "Металурга" не вийшло. Головна заслуга в цьому наших захисників, які як під танк кидались під удари суперника. Затяжний штурм воріт гостей увінчався штрафним ударом з 30 метрів у виконанні Чечера. М'яч потрапив у дальню дев'ятку, де "спав" Нікітенко. Тут же наші зрозуміли, що пропускати голи негарно і почали активніше діяти на половині поля суперника. Не давали розслабитись захисникам донеччан Гребеножко і Сачко, змушуючи тих весь час оглядатись назад. Олександр навіть мав нагоду відзначитись, але пробив повз ворота. Під завісу тайму втратили свій шанс Чутанг і Ателькін (двічі). Другий тайм. "Металург" напирає по всіх фронтах - наші захищаються. Щоб збити атакуючий запал господарів, лучани вдаються до порушень правил і затягувань часу. Свідченням цього є 4 жовті картки нашим гравцям протягом 13 хвилин. Скинувши баласт у вигляді Ателькіна і Пилипчука, "Металург" повністю захопив центр поля. Наприкінці гри був навіс на Сачка. Василь все зробив правильно, пробивши головою у дев'ятку, але диво створив Нікітін. Наш же воротар після пропущеного штрафного відіграв зконцентровано і не раз рятував команду від неминучого голу. На другій доданій хвилині м'яч зі штрафного навішується в карний майданчик "Волині" і Ткаченко першим встигає вставити ногу. 2:0. Чутанг біжить з м'ячем до центрального кола. Футболісти "Металурга" сповнені бажання перевести гру в овер-тайм. Фінальний штурм, в якому змішались в купу негри й люди команді Альтмана нічого не приніс. "Волинь" в півфіналі.