Динамо — Волинь 3:1, 16 квітня 2003

Матч-відповідь 1/2 фіналу Кубка України завершився з рахунком 3:1 на користь "Динамо", спростувавши тим самим далекоглядні прогнози нашого колегі Nakano, який наївно присягався, що "Волинь" порве Київ 5:1. У одному з інтерв'ю напередодні матчу Віталій Кварцяний сказав, що у Києві випустить молодіжний склад команди, проте свого слова недотримав - лукавив наш тренер. На поле вийшли всі найсильніші гравці, які були у нього під рукою, мало того Кварц вирішив ризикнути випустивши в стартовому складі одразу трьох нападників - Сачка, Сіанкама та Алієва, тих самих, яких награвав ще у ковбасні з Ковелем в смт. Дачне. На заміській базі основа перемогла 4:0, що було підставою надії Nakano на такий самий результат і у Києві. Не сталось... З стартовим свистком арбітра наші побігли ліквідовувати чотирьохгольовий гандикап, але пропустили контру, і Мілевський перетворив динамівський гандикап у п'ятигольовий. Більш гандикапістого гандикапу годі й очікувати. Відразу після цього Гончаренко подав у штрафний, Сачко головою продовжив пас, і Алієв впіндюрив метрів з 10 вище воріт. Далі кияни відійшли на свою половину поля і підступно вичікували огріхів нашої оборони, якою, за відсутності дискваліфікованого Борькі Полякова, керував Олег Федюков. І керував, між іншим, досить пристойно. Та на 20-iй хвилині все ж таки не встиг за Хацкевичем, який скористався секундною дезорієнтацією нашого захисту, поклав на газон Саню Гуменюка, і розписався вдруге. До кінця тайму у нас запам'ятався лише постріл Конюшенка на 36-й хвилині, проте його холоднокровно ліквідував Рева. Після перерви волиняки забігали жвавіше. Самим жвавішим серед усіх був Гулієв, який кожну атаку намагався завершувати ударом. Взагалі "Волинь" притиснула господарів поля до їхніх воріт і грала у відкритий гостроатакуючий футбол. Конюшенко подавав кутовий зліва, і Гулієв, який вистрибнув вище за оборонців і навіть за самого Сачка, з 7-ми метрів пробив в семи сантиметрах від стійки. Потім він же ж ударом з 20 метрів налякав голодних київських горобців. Через пару хвилин Панаса збивали в штрафному, та Мельничук пєналя зажав. Мабуть, відчуваючи свою провину, суддя не дав пенальті і у моменті, коли Розгон підсік Діого Рінкона. На 67-й хвилині Камал був винагороджений за свою активність: після зразкового навісу Жержа в штрафну Сачко поборовся на другому поверсі з Несмачним і м'яч відскочив прямо на азербайджанця, який гарматним ударом ледь не вбив Реву. 2:1. "Волинь" продовжувала атакувати, проте все частіше наражалася на контратаки "Динамо" - на Федюкова виходило то двоє, то троє, та правильно обрана позиція і 40-літній досвід допомагали нашому ветерану ліквідовувати загрозу. Надактивний Жерж, який сміливо йшов на купу захисників киян, втрачав м'яч і знов кидався у боротьбу, якогось хрєна отримав другу жовту за те, що трішки притримав за футболку Черната. А перед цим Пеєв двома ногами стрибав ззаду в ноги того ж Жержа і отримав за це такий самий гірчичник. Де ПРАВДА, ГА?!! Шановний Вася Мельничук, треба ж якось розрізняти ступінь наглості порушень... В чисельній більшості динамівці спромоглися на ще одну банку - Белькевич подав кутовий, наші скинули прямо на ногу Чернату, і румун зльоту з-за меж карного майданчика втулив в правий нижній кут. В час, що залишився, була пара небезпечних випадів киян (у Рінкона в останній момент зняли з ноги м'яч, а Хацкевич вдарив в штангу) і з нашої сторони - штрафний у виконанні Гулієва (3 см від дев'ятки). Doslidnyk i NonMetra, при повному пофігізмі GunJBass'a